Розвиток В. І. Леніним марксистського економічного вчення

Ортодоксальне сприйняття теорії марксизму зв'язується з ім'ям В. І. Леніна, що вів запеклу боротьбу з будь-якими спробами крити¬чного переосмислення чи доповнення марксистської економічної та революційної доктрини. Догматизувавши та перетворивши економі¬чне вчення Маркса і Енгельса на партійну науку, він вульгаризував його, сприяв його протиставленню всім іншим напрямкам розвитку економічної думки.

З часом ставало все очевиднішим, що практичне використання марксистської теорії для обгрунтування революційної боротьби вичерпало свої можливості, оскільки час вносив суттєві зміни в суспільно-економічну ситуацію. Новий етап розвитку капіталіс¬тичного суспільства демонстрував його гнучкість і широкі можли¬вості адекватної реакції на потреби демократизації економічного устрою.

У Росії 90-х pp., країні, де капіталістичні відносини тільки заро¬джувались і ще не проникли в усі сфери суспільного життя, сприй¬няття марксистського вчення, особливо політичного його аспекту, було досить високим. Однак це не означало, що не розвивались інші напрямки економічної думки, які точніше відображали проблеми капіталістичного суспільства. Тому пристосування марксизму до потреб революційної боротьби, його використання як теоретичного обгрунтування необхідності соціальної революції здійснювалося за умов безкомпромісної теоретичної боротьби,

Наприкінці XIX ст. в поле зору економічної теорії потрапляє проблема забезпечення суспільно-економічної рівноваги. Головним стає питання про засоби забезпечення економічної стабільності, мі¬сце держави (допустимі межі її втручання) та ринкових відносин в цьому процесі.

Проте послідовники марксизму зосередились на проблемі по¬шуку доказів неможливості регулювання будь-яких суспільних процесів за капіталізму, а відтак обов'язкової його загибелі. Як осо¬бливість марксистської економічної думки в Росії можна назвати також і те, що вона формувалась на фоні економічного романтизму та ліберального народництва, які заперечували об'єктивність існу¬вання капіталізму та доводили переваги змішаного, переважно дріб¬нотоварного господарства. Усе це зумовило догматизацію марксиз¬му як науки.

Розвиток Леніним теорії марксизму полягав не стільки в позити¬вній творчості, скільки в доведенні винятковості марксистського економічного вчення, його справедливості щодо всіх етапів розвит¬ку капіталістичного суспільства та щодо всіх країн.

Ленін повністю поділяв марксистське формаційне розуміння розвитку суспільства, в основу якого покладався класовий принцип. В одній із перших своїх статей він пише про зародження капіталіс¬тичних відносин в сільському господарстві та розшарування селянс¬тва на класи внаслідок розвитку товарного виробництва. Він указує на невідворотність наступу капіталізму і його проникнення в усі сфери економічного життя. Ця робота була відповіддю російським народникам, що обстоювали тезу про «необов'язковість» капіталіз¬му для Росії та відсутність внутрішнього ринку як важливої умови його існування і розширеного відтворення.

Виходячи з тези про особливості розвитку капіталізму в Росії, аграрній країні, в якій процес переходу від феодального устрою ще не завершився, Ленін намагається визначити перспективи роз¬витку внутрішнього капіталістичного ринку. Він аналізує етапи пе¬реростання натурального господарства в товарне і товарного в капі¬талістичне. На прикладі сільського господарства досліджує процес відокремлення безпосереднього виробника товару від засобів ви¬робництва, що знаменує собою утвердження капіталістичних відно¬син. Його характеристики товарного виробництва є достатньо ви¬черпними.

Висновок про те, що внутрішній ринок для капіталізму створюється самим капіталізмом в процесі його розвитку, Ле¬нін обґрунтовує у працях «З приводу так званого питання про ринки» (1893), «До характеристики економічного романтизму» (1897), «Розвиток капіталізму в Росії» (1899), «Зауваження щодо питання про теорії ринків» (1898) та «Ще до питання про теорію реаліза¬ції» (1899).

Розкривши взаємозв'язок внутрішнього ринку і генези капіталіз¬му, Ленін аналізує процес становлення капіталістичних відносин у сільському господарстві Росії, характеризуючи механізм цього ста¬новлення.

У згаданих працях Ленін доповнив теорію відтворення Маркса міркуваннями про суть та особливості капіталістичного відтворення і криз за нових історичних умов.

Він суворо дотримувався методологічних принципів, узагальнень та висновків Маркса, доводячи прогресивність капіталізму щодо попередніх форм організації суспільного виробництва, але вказуючи на його експлуататорську суть і об'єктивну природу всіх його анта¬гонізмів.У межах дослідження суті капіталістичного відтворення Ленін звертається до категорії вартості суспільного продукту, до питан¬ня про роль його натуральної форми, категорії національного доходу, до характеристики відносин виробництва і споживання за капіталізму, умов і наслідків розширеного капіталістичного від¬творення. Схему реалізації продукту він моделює з урахуванням впливу динамічних факторів на цей процес у часі. Він досліджує, як зростання органічної будови капіталу, що відображає процес розвитку продуктивних сил, впливає на пропорції суспільного від¬творення.