Розвиток В. І. Леніним марксистського економічного вчення

Ленін сформулював закон про визначальну роль виробництва засобів виробництва щодо виробництва предметів споживання та вплив першого підрозділу на формування загальної структури су¬спільного виробництва.

Особливу увагу він звертає на аналіз суперечностей капіталісти¬чного виробництва, зауважуючи слідом за Марксом, що вони не зводяться лише до проблем пропорційності, тобто співвідношення виробництва та споживання.

Ленін також досліджує процес формування внутрішнього та зо¬внішнього ринків, що зв'язує з розвитком суспільного та міжнарод¬ного поділу праці. Він уважав, що зовнішній ринок не має нічого спільного з проблемою реалізації, а розвивається відповідно до іс¬нуючих традицій міжнародної торгівлі, внутрішніх диспропорцій, а також переростання розширеним виробництвом меж окремої краї¬ни. Тобто суперечності відтворення, а не проблеми реалізації, поро¬джують боротьбу за зовнішні ринки.

Значне місце у творах Леніна присвячується доведенню одноти¬пності дрібнотоварного та капіталістичного господарства, що було наслідком полеміки з народниками. Ленін, використавши метод Маркса, показав генетичні джерела капіталістичного товарного ви¬робництва.

Для підтвердження своїх висновків він використовує велику кількість статистичних матеріалів, що надає його роботам ілюстра¬тивного, вірогідного характеру. У цілому праці Леніна кінця XIX ст. присвячено захисту марксизму та доказу того, що в Росії процес розвитку капіталізму відбувається за марксистською схемою, а тому й революційна теорія марксизму є справедливою і для Росії.

Внеском Леніна в розвиток економічної теорії можна вважати його аналіз монополістичної стадії капіталізму. Щоправда, ме¬тод та мету дослідження знову ж таки запозичено в Маркса, а еко¬номічну теорію спрямовано на доведення справедливості револю¬ційної доктрини.

Маркс і Енгельс, досліджуючи капіталістичний спосіб ви¬робництва, звернули увагу на виникнення в ньому нових тенден¬цій, що були визначені ними як процес концентрації та централі¬зації виробництва. Енгельс, зокрема, вказував, що ці процеси супроводжуються новими економічними явищами — плануван¬ням виробництва та збуту, змінами в ціноутворенні. Однак ці зміни тоді ще не набули загального характеру, а тому не вплину¬ли суттєво на зміст теоретичних узагальнень основоположників марксизму.

Проте в економічних теоріях пізніших шкіл та напрямків ці тен¬денції знайшли відображення у вигляді нових підходів до аналізу процесу ціноутворення, співвідношення попиту та пропозиції, фак¬торів розвитку та чинників економічної рівноваги, взаємовпливу лі¬беральної (конкурентної) та монополізованої економіки.

Ленінська теорія монополістичної стадії капіталізму була орга¬нічно вписана в марксистську класову, формаційну економічну теорію. Її висновки збігалися з висновками «Капіталу». Вона була його прямим продовженням і розвитком його ідей. Водночас ця тео¬рія містить ряд положень і узагальнень, які мають самостійну нау¬кову вагу.

Основні положення ленінської теорії викладено в його книжці «Імперіалізм як вища стадія капіталізму» (1917).

Ленін виходить з того, що монополістичний капіталізм не є но¬вою суспільно-економічною формацією, оскільки він зберігає всі основні ознаки капіталізму: приватну власність, анархію виробниц¬тва, кризи та ін. Але ті зміни, що відбулися в економічній сфері, сприяли трансформації надбудови.

За основну ознаку зміни стадій Ленін узяв перехід від вільної конкуренції у сфері виробництва та збуту до панування монополій, що спричинило відповідні якісні перетворення. Він простежує, як концентрація та централізація виробництва сприяють виникненню монополій, і зазначає, що конкуренція є одночасно чинником і на¬слідком цього процесу.

Досліджуючи форми монополістичних утворень у промисловос¬ті, Ленін розглядає причини і напрямки монополізації як реакцію на обмеженість ринків сировини, збуту, як боротьбу за сталі гаран¬товані прибутки, як засіб уникнення конкурентного протистояння. Тобто, суть монополії — це можливість контролю над виробницт¬вом та збутом.

Ленін доводить, що монополія не знищує конкуренції, а лише змі¬нює форми конкурентної боротьби, в результаті чого остання стає ще більш жорстокою.Виникнення монополістичних об'єднань не обмежується ли¬ше сферою виробництва. Ці процеси притаманні також іншим сферам: як наслідок концентрації та централізації промислового капіталу монополізується банківський капітал, відбувається зро¬щування монополістичного промислового й монополістичного банківського капіталів з утворенням фінансового капіталу і фінан¬сової олігархії.