Розвиток політичної економії в Україні
Теорію додаткової вартості К. Маркса він розглядає як вище до¬сягнення економічної теорії, оцінюючи вчення К. Маркса як даль¬ший історичний розвиток тих основних засад науки, які було сфор¬мульовано ще класичними економістами і збагачено успіхами новітніх суспільно-економічних учень. Виклавши вчення Д. Рікардо про чистий прибуток, М. Зібер пише: «Що ж лишалось авторові «Капіталу» додати до цього, крім точнішого, докладнішого й зрозу-мілішого формулювання?» Сам М. Зібер залишається у розумінні прибутку на позиціях Д. Рікардо.
Значний інтерес становить розуміння М. Зібером закономірнос¬тей суспільного розвитку. Він поділяв думку К. Маркса про законо¬мірний характер зміни суспільних формацій, проте заперечував ре¬волюційні висновки марксизму. Доводячи прогресивний характер капіталістичного виробництва, указував на його скороминущий ха¬рактер. Що ж до нового суспільного ладу, то, на думку М. Зібера, він має виникнути як наслідок плавного, еволюційного розвитку ка¬піталізму, який зазнає соціалізації виробництва. Приватну монопо¬лію замінить монополія державна. Цей новий, колективістський соціальний лад буде створений, за словами М. Зібера, унаслідок міжнародної угоди буржуазних урядів.
Погляди М. Зібера на закономірності суспільного розвитку за¬слуговують на додаткове вивчення. М. Зібер зробив значний вне¬сок у опрацювання багатьох суспільно-економічних проблем. Він досліджував питання розвитку первісного суспільства, виникнення різних форм власності, великого й дрібного виробництва в земле¬робстві та ін.
Велике значення мали праці М. Зібера, що заперечували народ¬ницьку тезу про особливий шлях економічного розвитку Росії. Спи¬раючись на економічну теорію К. Маркса, М. Зібер зазначав, що економічний розвиток Росії відбувається за об'єктивними економіч¬ними законами і неминуче приведе до капіталізму, що його М. Зібер розглядав як історично минущий лад.Наприкінці XIX — на початку XX ст. відбувається певна переорієнтація економічної думки в Україні. Усе більший вплив на її розвиток справляють німецька історична та австрійська школи. Широкого визнання набула Київська психологічна шко¬ла. Її представники розглядають явища економічного життя з по¬гляду психології суб'єктів господарювання. Основи цієї школи, яка здобула високу оцінку на Заході, було закладено ще М. Бунге. В «Основах політичної економії» (1870) він визначає цінність корисністю речі, її «придатністю». Ідеї психологічної школи розвивав учень М. Бунге професор Київського університету Д. І. Піхно. У дослідженнях «Закон попиту та пропозиції. До те¬орії цінності» (1886), «Основи політичної економії» та інших він основи ціни та цінності вбачає в потребах людей, які, у свою чергу, зумовлюють попит.
Найбільш відомими представниками суб'єктивно-психологічно¬го напряму в Україні на початку XX ст. були P. M. Орженцький та О. Д. Білимович.
Р. Орженцький свою працю «Корисність і ціна. Політико-економічний нарис» (1895) присвячує популяризації ідей австрійсь¬кої школи. Він детально викладає теорію цінності Менгера, підтри¬мує критику австрійською школою трудової теорії вартості і, особ¬ливо, теорії вартості К. Маркса. У магістерській дисертації «Учення про цінності у класиків і каноністів» (1896) Р. Орженцький дає істо-рико-філософське обгрунтування психологічного напряму, його за¬гальних методологічних принципів. Він високо оцінює теоретичні розробки представників австрійської школи і під впливом їхніх праць запроваджує в науковий обіг поряд з категорією суб'єктивної цінності такі категорії і поняття, як «об'єктивна суспільна цінність», «споживні» та «продуктивні блага».
Цінність благ Р. Орженцький визначає почуттям. Величина цін¬ності, писав він, визначається «величиною чуттєвого стану», який породжується фактом володіння благом, або його відсутністю .
На еволюції суспільно-економічних поглядів Р. Орженцького по¬значився вплив соціальної школи в політичній економії. Суб'єктив¬но-психологічне визначення цінності він доповнює такими поняття¬ми, як історичний характер формування потреб, їхня залежність від обмеженості благ тощо.
Послідовником Київської психологічної школи був також професор Київського університету О. Білимович. Розробляючи і пропагуючи ідеї австрійської школи, він заперечує трудову тео¬рію вартості і відповідні теоретичні концепції К. Маркса. Білимо¬вич бачить заслугу австрійської школи саме в тім, що вона висту¬пила проти трудової теорії вартості, завдяки чому всі теоретичні розробки Маркса — положення про двоїстий характер праці, ро¬бочу силу як товар, додаткову вартість — як і вся «теорія експлуа¬тації зависла у повітрі». У О. Білимовича цінність е продуктом «оцінної діяльності суб'єкта». Величину цінності він зв'язує з інтенсивністю потреб і на цій засаді визначає зміст поняття «гра¬нична корисність», зв'язуючи ступінь задоволення потреб з кіль¬кістю благ.
О. Білимович виступав прихильником використання математич¬них методів. У праці «До питання про розцінку господарських благ» (1914) він дав найдокладніше в російській літературі висвітлення всіх позитивних якостей і недоліків застосування математичних ме¬тодів з позицій психологічної школи. Що ж до перспектив суспіль¬но-економічного розвитку, проблем поліпшення становища трудя¬щих, то О. Білимович зв'язував їх з нагромадженням капіталу і підвищенням продуктивності праці.