Економічна історія Англії, Франції, Німеччини та України в ХІХ-ХХ століттях

Існування гострих проблем у сільському господарстві також стримувало розвиток економіки.

Аграрні реформи середини XIX ст. не змогли ліквідувати наявні в сільському господарстві супе¬речності.

Парцелярність (роздрібненість) селянських господарств і низький технічний рівень зумовили нерозвиненість внутрішнього ринку, затримували "зайве" населення у землеробстві, зменшували ри¬нок робочої сили, приріст населення.Непосильною для французького сільського госпо¬дарства виявилася конкуренція американського зер¬на та інших продуктів, що призвело до гострої кри¬зи і необхідності структурної перебудови аграрного сектора країни.

На світовий ринок Франція виходила в основному з дорогими тканинами, парфумами, косметикою, одя¬гом, ювелірними виробами та іншими предметами розкоші.

Німеччина. Індустріалізація кінця XIX — почат¬ку XX ст. вивела Німеччину на друге місце у світі (після США) та перше місце у Європі. Цьому сприя¬ло ряд факторів, серед яких найголовнішим можна вважати перемогу у франко-прусській війні 1870— 1871 рр. Після завершення війни відбулося об'єд¬нання Німеччини навколо Пруссії, консолідація німецької нації. Було ліквідовано політичну роз¬дрібненість, митні бар'єри, сформувалася єдина гро¬шово-фінансова система, прийнята загальнодержавна система міри і ваги, залізничного і поштового права. Все це сприяло розвитку єдиного внутрішнього рин¬ку країни.

Перемога над Францією, анексія Ельзасу та Лотарінгії (промислове розвинутих провінцій), контри¬буція у розмірі 5 млрд франків сприяли економіч¬ному зростанню Німеччини. Різко збільшилися інве¬стиції у промисловість. Масово виникають нові за¬води і фабрики.

Особливістю індустріалізації у Німеччині було те, що прискорений розвиток промисловості, особливо важкої, був спрямований у мілітарне русло. Державні замовлення на зброю, боєприпаси у значній мірі зу¬мовили ріст галузей важкої індустрії.

Велике залізничне будівництво (у 1870-1875 рр.) щорічно вводилося 1500—2000 км шляхів) стиму¬лювало розвиток металургії, добувної промисловості. Німецька металургія поступалася лише американський. Важлива роль належала машинобудуван¬ню, зокрема виробництву двигунів внутрішнього зго¬ряння. Успішно розвивалися нові галузі промисло¬вості: хімічна, електротехнічна, автомобілебудівна.

У процесі індустріалізації змінилася структура гос¬подарства Німеччини: промисловість почала домінувати в економічній системі країни. Німеччина напередодні Першої світової війни стала індустрі¬ально-аграрною, частка населення_зайнятого у про¬мисловості, складала майже 50% від загального числа працюючих. Темпи економічного зростання були най¬вищими у Європі.

Сповільненими темпами розвивалася галузь лег¬кої промисловості. Її відставання пояснюється відсутністю достатньої сировинної бази, високими цінами та низькою закупівельною спроможністю населення. Крім того, заробітна плата у Німеччині була нижчою, ніж у Франції та Англії.

Незначна кількість колоніальних володінь приму¬шувала німецьких підприємців підвищувати продук¬тивність праці, знижувати собівартість продукції, добиватися високої її якості, щоб перемагати на світовому ринку товарів. Відсутність ринків сировини і збуту зумовили агресивність Німеччини.

Промисловість і сільське господарство України були вщент зруйновані. Лише прямі збитки, завдані народному господарству республіки, склали величезну суму — 205 млрд крб, — яка в п'я¬теро перевищувала державні витрати на будівництво нових заво¬дів, фабрик, електростанцій, шахт та інших підприємств у роки довоєнних п'ятирічок. А загальні втрати, яких зазнали населення та народне господарство України, склали астрономічну цифру — майже 1,2 трлн крб.

Катастрофічне знизилось промислове виробництво республі¬ки. У 1945 р. в республіці було видобуто лише 36% вугілля, ви¬роблено до 20% електроенергії, 17% чавуну (порівняно з рівнем 1940р.). Величезна кількість товарів народного споживання, не¬обхідних для задоволення елементарних потреб (посуд, відра, го¬лки, шкарпетки, сірники, мило тощо) не виготовлялися практич¬но зовсім.

Надзвичайно тяжким наслідком війни стало різке скорочення чисельності трудових ресурсів, особливо кваліфікованих кадрів. Це призвело до залучення на важку, малокваліфіковану працю, зокрема у вугільну та металургійну промисловість жінок, які в 1947р. становила до 35% всіх працюючих у цих галузях. Про¬довжується й використання праці підлітків, що призводить до зростання виробничих травм, каліцтва.