Економічна історія Англії, Франції, Німеччини та України в ХІХ-ХХ століттях

Англія. В останній третині XIX ст. в Англії почали знижуватися темпи промислового виробництва. Інтенсивний процес індустріалізації США, Німеччини, Росії, Японії зумовив виникнення нових центрів про¬мислового виробництва. Англійська промисловість почала втрачати іноземні ринки збуту.' Водночас американські та німецькі товари, дешевші та кращі за якістю, потрапляли на внутрішній ринок країни.

Головною причиною відставання Англії було по¬ступове фізичне і моральне старіння виробничої бази британської промисловості. Англійські фабрики та заводи були збудовані ще в кінці XVIII — першій половині ХІХ,ст. і оснащені машинами та механізма¬ми доби промислового перевороту. Вони неспроможні були виготовляти таку кількість виробів і такої якос¬ті, як американські та німецькі, що базувалися на ефективнішій виробничій основі, створеній науково-технічним процесом останньої третини XIX ст;

Технічна модернізація англійської промисловості була вкрай необхідною, але надзвичайно дорогою і складною, вона вимагала додаткових капіталовкла¬день, Англійські підприємці та банкіри віддавали перевагу експорту капіталу за кордон, в колонії та залежні країни, в яких наявність дешевої робочої сили забезпечувала їм високі прибутки. Вивіз капіта¬лу був бажаним також з огляду на зростаючі потре¬би в колоніальній сировині — нафті, руді, кольоро¬вих металах, каучуку та ід.

Тим не менше, в англійській промисловості по¬ступово відбувалися структурні зміни. Як і в США та Німеччині, в Англії високими темпами розвива¬лися галузі важкої промисловості, особливо стале¬плавильна, електротехнічна, хімічна. Вони випере¬дили традиційно розвинені галузі — видобуток вугіл¬ля, виплавку чавуну, переробку бавовни. На розвит¬ку англійської промисловості позначалась слабка енергозабезпеченість країни.

Процес монополізації промисловості в Англії про¬ходив повільніше, ніж-в США та Німеччині, тут три¬валий час зберігалися дрібні та середні підприєм¬ства. Банківський капітал випереджував промисло¬вий за темпами концентрації і централізації. Напе¬редодні першої світової війни 27 великих банків Англії володіли 86% усіх вкладів. Надлишковий ка¬пітал Англія інвестувала в економіки своїх колоній, які на початку XX ст. у 100 разів перевищували розміри метрополії.

Інвестиції направлялися, як правило, у виробничу сферу— будівництво підприємств, шахт, портів, доріг і т. ін. Англійські монополії в колоніях та напівко¬лоніях відігравали роль важливого механізму пере¬ливання капіталів і технологій, будували транспортні комунікації, створювали соціальні інституції, готу¬вали місцеві кадри для підприємницької діяльності.

Незважаючи на окремі випадки (спроба задушити розвиток індійської текстильної промисловості), полі¬тика Англії щодо залежних країн сприяла їхньому економічному становленню, формуванню сучасної макроцивілізації взагалі.

Франція. Впродовж XIX ст. Франція займала друге місце у світі за рівнем промислового виробництва, поступаючись лише Англії. Однак в кінці XIX ст. вона опинилася на четвертому місці.

Причиною цього була, перш за все, поразка у Франко-русській війні та її наслідки. Мирний договір 1871 р. був невигідним для Франції. Вона зобов'я¬зана була сплатити Німеччині 5 млрд франків конт¬рибуції і як гарантію виплати віддавала частину своєї території — провінції Ельзас та Лотарінгію. Ці землі були економічно найрозвиненіші, багаті на залізну руду, вугілля, тут добре розвивалася текстиль¬на та інші галузі промисловості. Втрата Ельзасу та Лотарінгії примусила Францію ввозити велику кількість залізної руди і чорних металів.

Сировинна база Франції й без того була недостат¬ньою. Вона змушена була імпортувати половину необ¬хідного їй вугілля. Таким чином росла собівартість французьких металовиробів, зменшувалася їхня кон¬курентоспроможність.

У французькій промисловості також необхідно було міняти застаріле фабрично-заводське обладнан¬ня, що вимагало значних капіталовкладень. Тим ча¬сом французькі капітали експортувалися і станови¬ли 30% світових інвестицій. За даними на 1908 р. у французьку промисловість і торгівлю було вкладе¬но 9,5 млрд франків, в облігації та закордонні цінності — 104,4 млрд франків. Вивіз капіталу в колонії та напівколонії давав величезні прибутки.

Відсталою порівняно із США та Німеччиною була й структура французької економіки. Скорочували¬ся потужності металургії, вугільної та інших галу¬зей промисловості. Успішно розвивалася легка про¬мисловість. Перед Першою світовою війною Фран¬ція залишалася аграрно-індустріальною країною.