Теорії "індустріального суспілства"
1 Gelbraith John К. American Capitalism. The Concept of Countervailing Power. — Boston, 1958.-P. 119-120.
481
теорія індустріальної економіки, яка не тільки розвинулась, а й пе¬ретворюється тепер на суспільство масового споживання. Різниця між старим інституціоналізмом Веблена і неоінституціоналізмом Гелбрейта, Мюдраля, Колма, Лоува і Перру є, власне, різницею між 20-ми і 60-ми роками»'.
До цього слід, очевидно, додати, що критичний інституціоналізм Веблена замінено нині на апологетичний неоінституціоналізм. У працях неоінституціоналістів капіталізм розглядається як «суспільс¬тво достатку», «суспільство масового споживання», «суспільство за¬гального благоденства» тощо. Саме таким зображує його і Гелбрейт. У книжці «Суспільство достатку» (1958) він робить висновок, що проблему виробництва завдяки застосуванню все складнішої і все досконалішої техніки вирішено й залишається вирішити лише проб¬лему розподілу. Гелбрейт критично ставиться до чинної системи розподілу і сподівається реформувати її, розширюючи суспільні по¬слуги і збільшуючи добробут. Він пропонує вдосконалювати систе¬му освіти й використовувати наявні ресурси для боротьби з голодом і бідністю.
і У «Новому індустріальному суспільстві» Гелбрейт намагається комплексно розглянути всю економічну систему капіталізму, яку зв'язує з технічним прогресом. Технічний прогрес у нього є сутніс¬тю, що саморозвивається, породжує сама себе. Технічний прогрес і організація визначають економічну форму суспільства..]
Гелбрейт виділяє дві форми капіталістичної економіки з погляду рівня техніки, масштабів виробництва і форми організації підпри¬ємств — великі корпорації і дрібне виробництво. Дрібне виробницт¬во не відіграє значної ролі в сучасній економіці, її основу станов¬лять великі корпорації, породжені передовою технікою. Частину економіки, репрезентовану великими корпораціями, Гелбрейт нази¬ває «індустріальною системою», котра й визначає суть «нового індустріального суспільства». «...Індустріальна система, — писав він, — це визначальна риса «нового індустріального суспільства»2.
^ Індустріальна система, за Гелбрейтом, у свою чергу, визначаєть¬ся високорозвиненою технікою, котра зумовлює всі інші її ознаки:панування корпорацій у вирішальних сферах економіки; необхід¬ність великих капіталовкладень; ускладнення умов і зростання ви¬трат часу на виконання завдань, що постають перед виробництвом у зв'язку зі збільшенням ролі наукових досліджень і необхідності на¬лежних лабораторних випробувань; підвищення вимог до кваліфіка¬ції робітників і керуючих корпораціями; і, нарешті, потреба у лікві¬дації ризику для великих корпорацій, котра потребує планування.
' Gruchy A. Contemporari Economic Thought. — Clifton, 1972. — P. 8.
2 ГэлбрейтДж. Новое индустриальное общество. — М., 1969. — С. 45.
482
В «індустріальному суспільстві» зростає і роль держави, яка му¬сить узяти на себе частину витрат для забезпечення технічного про¬гресу і зменшення ризику підприємств від його запровадження. Тобто саме техніка визначає всю економічну структуру суспільства.
Гелбрейт виокремлює два рівні розвитку корпорацій: «підприєм¬ницьку» і «зрілу». У «підприємницькій корпорації» (20—30-ті pp. XX ст.) господарем і керівником був окремий капіталіст, власник капіталу. Його основною метою була максимізація прибутку. Конт¬роль над корпорацією зумовлювався капіталом підприємця, а не йо¬го компетентністю. Така корпорація не потребувала планування і державного втручання.
На зміну «підприємницькій корпорації» приходить «зріла корпо¬рація». Цей перехід зумовлений технічним прогресом, його вимога¬ми. «Зріла корпорація» — це колективна організація, тому приватна власність замінюється «суспільною капіталістичною власністю». На чолі «зрілої корпорації» стоїть не окремий підприємець, а «техност-руктура», до якої переходить влада.
Що розуміє Гелбрейт під «техноструктурою»? Він визначає її, як «союз знань і кваліфікації». Це основний керівний персонал великих корпорацій, який складається із людей, що спеціалізуються на кері¬вництві виробництвом, збутом, фінансами, корпоративним плану¬ванням, тобто тих, хто приймає рішення. Він підкреслює, що це ке¬руючий інтелект — мозок підприємства.Ще група людей (не тільки менеджерів), яка «охоплює всіх, хто володіє спеціальними знання¬ми, талантом або досвідом групового прийняття рішень»'. Саме цю групу людей Гелбрейт пропонує назвати «техноструктурою».