Теорії "індустріального суспілства"

Техніка, робить висновок Еллюль, передбачає централізацію, а та, у свою чергу, планування. Планування він визнає не за прерога¬тиву соціалізму, а за необхідну умову функціонування «технологіч¬ного суспільства».

Еллюль виступає проти індикативного планування. Щоб бути ре¬алізованим, план має поєднуватись із апаратом примусу. «...Плану¬вання, — писав він, — нерозривно зв'язане з примусом»".

У тодішньому суспільстві Еллюль виділяє дві системи: «корпо¬ративну» (капіталістичну) і «планову» (пролетарську). Обидві сис¬теми у нього споріднені, оскільки грунтуються на техніці, а відтак утворюють майже ідентичні суспільні структури, котрі очолює тех¬нічна еліта.

Ефективніше функціонування економіки, на думку Еллюля, за¬безпечує саме «планова економіка», проте майбутнє суспільства він з нею не зв'язує. Розуміючи під «плановою економікою» соціалісти¬чну, він називає її авторитарною й антидемократичною, яка перебу¬ває в руках держави й технічної еліти, котрі експлуатують народ. Цікаво, що в «корпоративній», тобто капіталістичній, економіці він таких вад не помічає.Технологічний детермінізм, притаманний розглянутим концепці¬ям, у Еллюля виявляється максимально виразно. Він підносить тех-

' Ellul J. The Technological Society.

2 Ibid., p. 181.

480

ніку до абсолюту, а цивілізацію сучасного суспільства пояснює тіль¬ки розвитком техніки.

Дж. Гелбрейт виступив зі своєрідним різновидом теорії «індуст¬ріального суспільства», яка підсумовувала й розвивала цей науковий напрям JBiH спробував розробити «синтетичну», як він казав, тео¬рію, котра б охоплювала всі найважливіші закономірності сучасного капіталізму.

Цю теорію було викладено Гелбрейтом у книжці «Нове індустрі¬альне суспільство» (1967), яка стала бестселером на американському книжковому ринку. Автора книги журнал «Форчун» назвав сучас¬ним Кейнсом.

Ідея книжки, як писав Гелбрейт у передмові, зародилася на грун¬ті попередніх наукових досліджень автора.

Гелбрейт став також відомим як автор теорії «врівноважуючої сили», яку він виклав у праці «Американський капіталізм: концепція врівноважуючої сили» (1952). Суть теорії полягає в тім, що усунен¬ня конкуренції внаслідок концентрації капіталу не призводить, про¬те, до утворення монополій, оскільки той самий процес породжує нейтралізуючу, «врівноважуючу силу» у вигляді великих об'єднань покупців і постачальників. Як «врівноважуючу силу» Гелбрейт роз¬глядає різноманітні кооперативні організації, фермерські об'єднан¬ня, профспілки, різні торговельні об'єднання тощо.

Значення цієї «врівноважуючої сили» полягає не лише в тім, що вона перешкоджає утворенню монополій, а й у тім, що вона замінює конкуренцію, котра колись була регулятором ринку. Гелбрейт пи¬сав, що конкуренцію, яка панувала ще з часів А. Сміта, «фактично замінено типовим для сучасного часу ринком з невеликою кількістю продавців, яких активно приборкують не конкуренти, а другий бік ринку — сильні покупці»'.

Гелбрейт був упевнений, що відкрив нову силу, завдяки якій капіталізм звільняється і від панування монополій, і від руйнівної сили конкуренції, здобуваючи можливість використати велике ви¬робництво і нейтралізувати його негативні наслідки — утворення монополій.

Гелбрейт — представник неоінституціоналізму, котрий, на думку його прихильників, відрізняється від традиційного як соціально-економічними умовами формування, так і постановкою проблеми. Саме так розуміє цю різницю американський інституціоналіст А. Гручі. «Веблен і його безпосередні послідовники, — писав Гру-чі, — були, по суті, представниками теорії індустріальної економіки, яка щойно народжувалась. Неоінституціоналізм — це економічна