Узбекистан

Якщо характеризувати макроекономічний розвиток країни, то з 1996 року в Узбекистані відзначається економічне зростання (у 1996 році реальний ВВП збільшився на 1,7%, у 1997 році - на 5,2%, у 1998 році - на 4,3%, у 1999 році - на 4,3%, в 2000 році - на 4%). У 2001 році зростання ВВП становило 103% проти рівня дореформного 1991 року.

Досягнення макроекономічної стабільності і початок економічного зростання дозволили з кінця 1996 року активізувати інвестиційну політику та ініціювати глибокі структурні зміни в економіці.

Завдяки цим заходам Узбекистан подолав спад інвестиційної активності, який почався ще в кінці 80-х років, і забезпечив стабільне щорічне зростання інвестицій в основні фонди. Вже в середині 90-х років вдалося здійснити технологічну модернізацію цілого ряду діючих підприємств і створити нові, у тому числі з виробництва автомобілів. При цьому намітилося значне поліпшення структури економіки - у бік переходу від сировинної орієнтації на випуск готової продукції.

Промисловість.

Після здобуття країною незалежності на перших етапах економічних реформ промислова політика переважно була спрямована на підтримку вітчизняних виробників і забезпечення економічної незалежності країни шляхом налагодження власного виробництва найважливіших видів виробничих ресурсів, які раніше ввозилися. Велика увага також приділялася розвитку капіталомістких галузей добувної промисловості, пов'язаної з використанням багатих родовищ мінеральної сировини.Позитивні зміни в розвитку промислового виробництва почали відбуватися вже в 1995-1996 роках, коли припинено спад виробництва і обсяги випуску промислової продукції сягнули рівня 1990 року. Припинення спаду виробництва і відновлення промислового зростання були досягнуті, передусім, за рахунок фінансової підтримки галузевих структурних перетворень, прискореного розвитку базових галузей - нафтової, газової, золотовидобувної промисловості, кольорової металургії. За роки незалежності вдалося ввести в дію десятки нових великих виробничих об'єктів і освоїти випуск сотень нових видів промислової продукції.

Нині Узбекистан має розвинуту промисловість, яка представлена більше ніж 100 галузями. Галузі важкої промисловості виробляють 62% загального обсягу промислової продукції, легкої - 27%, харчової - 7%. Понад 2,2 тис. великих та середніх підприємств випускають продукцію для внутрішнього і зовнішнього ринків.

Енергетика. Одним з основних пріоритетів початкової стадії реформ було досягнення енергетичної незалежності, як основного чинника забезпечення економічної безпеки.

За роки незалежності було введено в дію цілий ряд великих енергетичних об'єктів, в числі яких нафтогазоконденсатне родовище Кокдумалак, Бухарський нафтопереробний завод, Ходжіабадське підземне сховище газу в Андижанській області та інші.

Зараз на території республіки працюють 3 нафтопереробних (Ферганський, Алтиарикський, Бухарський) і два газопереробних (Шуртанський і Мубарекський) заводи.

Узбекистан - єдина республіка колишнього СРСР, де виробництво нафти й газу за роки реформ не тільки не скорочувалося, але й неухильно збільшувалося. Вже в 1995 році за виробництвом нафти і газоконденсату Узбекистан випередив Туркменістан та Україну, а за виробництвом природного газу - Туркменістан, ставши в СНД другим найбільшим виробником газу після Російської Федерації і третім за виробництвом нафти і газоконденсату - після Росії і Казахстану.

За радянських часів Узбекистан вивозив газ в інші регіони колишнього Союзу по трубопроводах "Бухара - Урал" і "Бухара - Москва". Після здобуття незалежності узбецький газ в основному споживається всередині республіки та експортується в Таджикистан, Киргизстан і Південний Казахстан.

Якщо в 1990 році забезпеченість власною нафтою в Узбекистані становила лише 28% (тобто 72% споживаної нафти республіка змушена була імпортувати), то вже з 1995 року не тільки практично припинений імпорт нафти, але й збільшений продуктів її переробки в 3,3 раза. Щорічне виробництво нафти становить близько 8 млн. тонн.