З ЕКОНОМІЧНОЇ ГЕОГРАФІЇ

Ті ж прояви інтернаціоналізації спостерігаються і в культурному та духов¬ному житті. Сучасна людина може користуватися здобутками світової наукової думки, художньої літератури, мистецтва (кіно, музика, живопис тощо). Міжна¬родним став спорт: під час світових чи олімпійських змагань за спортсменів ак¬тивно вболіває вся планета.

3. Перелічити найістотніші ознаки суверенної держави

Життя та історична доля кожної із суверенних держав, які є носіями міжнарод¬них прав і обов'язків, залежить як від внутрішніх процесів економічного та політич¬ного розвитку, так і від перебігу світових суспільно-історичних процесів. Держави виникають як політичні утворення, що уособлюють волю народів тих чи інших країн, неминуче вступають у політичні й економічні зв'язки з навколишнім світом, і отже, потребують наявності відповідного механізму реалізації цих зв'язків.

Суверенітет держави — політико-юридична властивість дер¬жавної влади, яка означає її верховенство і повноту всередині країни, незалежність і рівноправність ззовні.

Відрізняють дві сторони державного суверенітету:

внутрішню: виражає верховенство і повноту державної вла¬ди відносно до усіх інших організацій у політичній системі су¬спільства, її монопольне право на законодавство, управління і юрисдикцію усередині країни в межах усієї державної тери¬торії;

зовнішню: виражає незалежність і рівноправність держави як суб'єкта міжнародного права у взаємовідносинах з іншими дер¬жавами, недопустимість втручання у внутрішньодержавні спра¬ви ззовні.

Внутрішній суверенітет називають ще законодавчим сувере¬нітетом, оскільки він припускає право законодавчої влади ви¬давати закони.

Загальновизнано, що суверенна держава може й зобов'язана захищати свої національні інтереси, використовуючи право на незалежне існування, володіння своєю територією, рівноправні відносини з іншими державами, право на оборону проти агресії тощо. Разом з тим, держава має добросовісно виконувати свої міжна¬родні обов'язки: не втручатися у внутрішні справи інших держав, поважати права людини, утримуватися від застосування сили і будь-якого виду агресії (військової, економічної, інформаційної та ін.).

Є певне коло найважливіших національних інтересів, які покликана захища¬ти держава. Насамперед це збереження політичної незалежності, права вільно розпоряджатися ресурсами і можливостями своєї країни, самостійно і в інтересах власного народу вести свої міжнародні справи. Досвід історії вчить, що політич¬на незалежність здобувалась часом дорогою ціною людських жертв у національно-визвольних війнах, а втрата її невідворотно мала трагічні наслідки для долі наро¬ду країни, аж до його зникнення з карти світу.Дуже важливим для національних інтересів є збереження територіальної цілісності країни. За нормами міжнародного права суворо засуджується загар¬бання чужих земель або зазіхання на території іншої держави. Держава ж, про¬ти якої вчинена агресія, дістає міжнародну підтримку і має право на оборону своєї території усіма наявними способами.

Система національної безпеки держави покликана забезпечити права люди¬ни і зокрема право її на власність (правова безпека), нормальні умови господар¬ської діяльності громадян (економічна безпека), захист їх від стихійного лиха (екологічна безпека), охорону державних та воєнних таємниць (воєнно-політична безпека). Національні інтереси держави передбачають створення армії, незалеж¬ної грошово-валютної системи, митної служби, дипломатичної служби тощо.

Держава бере на себе основний тягар створення і забезпечення діяльності в ній стратегічно важливих господарських об'єктів: ключових підприємств енерге¬тики, транспорту, зв'язку, систем управління тощо. Запорукою процвітання дер¬жави є розвиток освіти та наукових досліджень.

У царині зовнішньоекономічної діяльності держава сприяє інтеграції господар¬ства своєї країни в світове господарство. Для цього залучаються існуючі або створю¬ються нові канали доступу до стратегічно важливих видів сировини та ресурсів. На¬приклад, для господарства України такими стратегічними ресурсами є нафта, газ, кольорові метали, ліс, бавовна, каучук, світова науково-технічна інформація тощо. Докладаються зусилля щодо формування експортної бази в тих видах діяльності, продукція яких може виявитися конкурентоздатною на світових ринках. Для того, щоб забезпечити зовнішні умови реалізації національних інтересів, держави вступа¬ють у систему двосторонніх або багатосторонніх політичних і економічних міжна¬родних відносин. Двосторонні відносини активізуються через підписання різно¬манітних міждержавних угод, а багатосторонні - через участь у роботі міжнародних організацій.