З ЕКОНОМІЧНОЇ ГЕОГРАФІЇ

7) має суверенітет;

8) має формальні реквізити — офіційні символи: прапор, герб, гімн.

Територія - частина поверхні суходолу на Землі з природними і створени¬ми людською діяльністю ресурсами, що має певні просторові межі та географічне положення.

Відповідно до норм міжнародного права на Землі виділяють території трьох видів.

По-перше – території суверенних держав - суб'єктів міжна¬родного права, кожна з яких є самостійним утворенням, господарство і су¬спільно-політичні структури якого не підвладні зовнішнім силам. У 90-і роки після розпаду СРСР у світі налічувалось понад 200 країн і територій, які юридично або фактично є суверенними. Для забезпечення свого суверенітету неза¬лежні держави створюють системи законодавчої, виконавчої та судової влади, ва¬лютно-грошову систему, митну службу, органи безпеки, національні збройні си¬ли тощо. Кожна суверенна держава володіє територією, що обмежується сухопутними та морськими кордонами. До території держави належить суходіл з йо¬го надрами, внутрішні води, так звані територіальні води, що прилягають до су¬ходолу в межах 12 морських миль, а також повітряний простір над усім суходо¬лом і водами. Закони міжнародного права виходять з принципу недоторканості території держави, а саме непорушності її кордонів і територіальної цілісності, що історично склалася.

По-друге, в світі залишаються залежні країни і території, кожна з яких знаходиться під політичним чи військовим контролем однієї з суверенних держав. Це: а) колонії - країни, населення яких позбавлене державності й політич¬них свобод, а економічні ресурси контролюються метрополією; б) протекторати - державні утворення, що делегують свої зовнішньополітичні (а іноді і внутрішньо¬політичні) права суверенній державі; в) підопічні території ~ землі, тимчасово пе¬редані Організацією Об'єднаних Націй (ООН) під управління тієї чи іншої держави. На початку 90-х років у світі залишалося 35 колоній, протекторатів та підопічних територій загальною площею 430 тис. км2 і населенням близько 13 млн чоловік (0,25 % населення Землі). В минулому досить поширеним було явище васалітету, коли більш сильна держава давала державі-васалу деяку формальну самостійність, використовувала її правлячу верхівку як опору свого панування, а та платила відповідну данину, давала людей для війська держави-суверена тощо.Третій вид територій - води відкритого моря та Антарктида. Води відкритого моря знаходяться в загальному користуванні всіх держав і на¬родів, у тому числі і держав внутрішньоконтинентальних. За межами територіаль¬них вод всі мають право вільного торгового та військового судноплавства, вільно¬го прольоту над морем, а також право ловити рибу, займатися господарською діяльністю. Окремий статус має так звана морська економічна зона, яка прилягає до кордонів держави, що має вихід до моря. Це - акваторія за межами 12 миль¬них територіальних вод на відстань 200 км та глибину 500 м схилу шельфу, вона знаходиться під контролем прибережної держави, яка має виключне право вести тут економічну діяльність (ловити рибу, добувати мінеральну сировину тощо) та дозволяти таку діяльність іншим країнам на основі економічних угод.

У відкритому морі, а також у повітряному просторі над ним корабель або літак (за деяким винятком, наприклад, у разі підозри у піратстві) підкоряється тільки владі тієї держави, прапор якої несе. Вільні для проходу кораблів також міжнародні протоки, що використовуються для міжнародного судноплавства.

Антарктида - це нейтральна демілітаризована територія, яку не можна вико¬ристовувати як військову базу або театр воєнних дій. Тут діє принцип свободи нау¬кових досліджень, і кожна країна може надіслати сюди свої наукові експедиції.

2. У чому полягає інтернаціоналізація?

В сучас¬них умовах посилюються процеси інтернаціоналізації, тобто поглиблення еко¬номічних зв'язків у світовому господарстві. Зростає взаємозалежність економік окремих країн. На розвиток господарства світу дедалі більше впливають науко¬во-технічний прогрес, діяльність міжнародних фінансових організацій, транснаціональних корпорацій (тобто великих концернів і трестів, діяльність яких ви¬ходить за межі окремих держав). Отже, посилюються процеси міжнародної інте¬грації та кооперації.

Інтернаціоналізацію господарського життя можна простежити навіть на по¬бутовому рівні. Так, сучасний житель економічно розвинутої країни здебільшо¬го їздить на американському чи японському автомобілі, дивиться телевізор, зроблений у Японії, користується побутовими електроприладами, завезеними з Італії чи іншої країни Європи. А вранці п'є бразильську каву з французьким си¬ром чи німецькою шинкою.