Функціонально-територіальні особливості організації суспільно-географічної педагогічної і наукової діяльності в Україні

Макрорегіон включає значну територію країни (декілька областей) з наявними навчально-науковими закладами у великих містах, що здійснюють інтегральну суспільно-географічну діяльність і тяжіють до головного центра («ядра») на основі реалізації переважно епізодичних зв’язків (через аспірантуру і докторантуру, стажування, участь у наукових конференціях і спільних дослідженнях, обмін спеціальною літературою тощо). Крім наявності цих функціональних зв’язків, важливими критеріями виділення макрорегіонів є наявність транспортних шляхів між ядром і взаємодіючими центрами та пунктами, а також особливості його географічного положення в країні.

Таких макрорегіонів виділено п’ять: 1) Столичний (173 фахівці), 2) Західний (167), 3) Південний (74), 4) Східний (53), 5) Центральний (58). Їх межі і склад за областями див. на рисунку 2.У разі, коли епізодичні зв’язки у межах макрорегіонів переростають у стабільні (систематичніші) між ядром і взаємодіючими центрами і пунктами, таке територіальне утворення можна назвати макрорайоном суспільно-географічної діяльності. Основою його має бути вузловий комплекс або групування об’єктів цієї діяльності.

Нині в Україні можна виділити Київський вузол цієї діяльності, який включає в межах Київської міської агломерації науково-дослідні установи Національної АН України – Раду з вивчення продуктивних сил та Інститут географії (разом 20 відділів відповідного профілю), окремих фахівців Національного інституту стратегічних досліджень, Інституту соціально-економічних проблем м. Києва, науково-дослідної лабораторії Інституту педагогіки тощо. До нього входять також кафедри економічної і соціальної географії, розміщення продуктивних сил, країнознавства і туризму, географії України, Національного університету імені Тараса Шевченка, Київського національного педагогічного університету імені Михайла Драгоманова, Національного економічного університету, Київського Міжнародного університету, Київського національного торгово-економічного університету, Університету культури і мистецтв, Університету податкової служби та інших. Тут нині зосереджено 28% всіх фахівців з суспільної географії (146 осіб, в тому числі понад 30 докторів і 55 кандидатів географічних, економічних та педагогічних наук).

Принагідно вважаємо за необхідне посилити увагу до проблеми наукових шкіл, їх змісту та особливостей. Наукова школа – це добровільне творче співробітництво кваліфікованих дослідників і педагогів на чолі з авторитетним і визнаним науковим лідером (чи лідерами), об’єднане спільністю наукових підходів у вирішенні певної проблеми (чи проблем), використанням поняттєво-термінологічного апарату, системи сучасних (нових) методів дослідження та отриманих результатів. Вона повинна презентувати наукові результати в Україні і за рубежем (монографічні дослідження, організація наукових зібрань, «круглих столів»), виконувати держбюджетні і господарсько-договірні теми, продукувати наукові та науково-педагогічні кадри, видавати періодичні журнали, підтримувати постійні міжнародні зв’язки. Наукові школи за своїм значенням можуть бути загальнодержавними, регіональними та індивідуальними.

Базою для формування регіональних центрів (або центрів першого порядку) суспільно-географічної діяльності є, як правило, давні (класичні) університети з географічними факультетами і відповідним кадровим потенціалом, належною матеріально-технічною базою. Нині в Україні такими регіональними центрами є Львівський, Харківський, Чернівецький, Одеський, Дніпропетровський та Сімферопольський національні університети. Ознак регіональних центрів СГД набувають Тернопільський, Вінницький і Луганський педагогічні університети.

Рис.2. Сучасна функціонально-територіальна структура навчально-наукової суспільно-географічної діяльності

Локальними центрами суспільно-географічної діяльності (або центрами другого порядку) є переважно середні міста з педагогічними університетами, де є спеціальні або загальногеографічні кафедри, що готують вчителів географії. Нині в Україні є 15 таких локальних центрів.

До пунктів суспільно-географічної діяльності умовно можна віднести педагогічні училища, які готують вчителів з природо- і суспільствознавства. В Україні нині є 23 таких пункти. Вони розміщені переважно в районних центрах.

У процесі опрацювання анкетної статистичної інформації були поставлені такі завдання: встановити загальну чисельність фахівців з суспільної географії вищої кваліфікації в розрізі міських поселень, в яких знаходяться навчальні і наукові установи, визначити співвідношення педагогів і науковців (складність такого визначення пояснюється тим, що часто наукова і педагогічна діяльність поєднуються); виявити особливості структури та розміщення головних напрямів підготовки сучасних суспільно-географічних кадрів у ВНЗ; показати сучасну структуру і розміщення (просторову локалізацію) головних, нових і традиційних напрямів науково-дослідної діяльності; виявити територіальні відмінності у фінансуванні науки взагалі і суспільної географії зокрема.