Типи сільських поселень Хмельницької області за показником господарського використання території
Передусім необхідно виявити типи внутрішньогосподарського розселення. У нашій області найтісніші зв'язки між сільськогосподарським розселенням та сільськогосподарським виробництвом здійснюються в рамках території визначених селянських спілок (колишніх колгоспів і радгоспів), великих господарств колективного типу. У наших умовах сільськогосподарське розселення — це розселення працюючих селянських спілок (колишніх колгоспів і радгоспів) у межах території цих господарств.Отже, виникає проблема оцінки системи розселення усередині цієї території — внутрішньогосподарського розселення, як необхідне доповнення до розгляду виробничих типів розселення. Цією проблемою займаються землевпорядники при проектуванні землевпорядних заходів і планувальники при складанні перспективних схем районного планування, тому що від характеру розселення у визначеній мері залежать витрати праці й умови життя працівників спілок з їх родинами. Це ж визначає важливість поняття внутрішньогосподарського розселення для економіко-географічного вивчення сільського розселення в селянських спілках (колишніх колгоспах і радгоспах) і значення відповідної типології.
Внутрішньогосподарське розселення залежить від типу господарства, розмірів і складу закріпленої за ним території і характеру її використання, від успадкованих форм розселення на даній території. Ці розходження закономірно повторюються в однорідних умовах, утворюючи визначені типи внутрішньогосподарського розселення.
У якості основних можна виділити наступні п'ять типів.
1. На території селянської спілки (колишніх колгоспу чи радгоспу) один населений пункт, де знаходяться всі основні виробничі спорудження, ферми і живуть всі, що працюють на даному господарстві. Такий тип внутрішньогосподарського розселення зустрічається зараз, головним чином, у районах з інтенсивним господарюванням, при порівняно обмежених розмірах території кожного господарства і значній величині населених пунктів. Для подальшого підрозділу цього типу важливі розходження внутрішньогосподарського положення поселення (у центрі господарської території чи на її окраїні).
2. Єдине поселення селянської спілки (колишніх колгоспу чи радгоспу) доповнюється сезонними пунктами, розкиданими на далеких ділянках його території. При землеробській спеціалізації це польові стани, для тваринництва - малі пункти в місцях перебування худоби на пасовищах і т.д. Число і склад таких допоміжних пунктів, річний цикл їхнього використання, їхнє розміщення визначають різні варіанти (чи підтипи) даного типу внутрішньогосподарського розселення. Два основних підтипи його - степовий землеробський і сухостеповий відгінно-тваринницький в області не представлений.
3. Центральне велике поселення доповнюється декількома іншими, як правило, менших розмірів, що здійснюють функції центрів чи бригад, відділень. Найбільше чітко виражений такий тип внутрішньогосподарського розселення у великих спілках південно-східних районів області. Він дуже розповсюджений і в спілках (у різних варіантах, оскільки колишнє колгоспне розселення складалося на базі по-різному історично сформованої мережі сіл, висілків і т.д.).
4. Той же тип (система «центральне село-відділення») здобуває нові риси, доповнюючись серією сезонно-населених пунктів (одні з яких тяжіють до центрального селища і використовуються його жителями, інші відносяться до бригадних сіл чи відділеннь).
Останні три типи розселення (2, 3, 4) закономірні при великій території господарства і, отже, перспективні як і перший тип, але при максимально припустимому, за умовами господарства, укрупненні сіл і необхідному благоустрої сезонних пунктів.
5. Великий центральний населений пункт доповнюється мережею малих спеціалізованих, частіше постійних сіл, а останні - мережею спеціалізованих пунктів. Такий характер внутрішньогосподарського розселення зустрічається у великих селах тваринницько-землеробської спеціалізації, які використовують велику площу природних кормових угідь.
Представлена типізація сільських поселень, здійснена для Хмельницької області, може бути врахована при формуванні меж нових адміністративно-територіальних утворень базового типу – територіальних громад. Це дозволить створити громади з оптимальною структурою поселень, встановити центри громад на основі вивчення функцій поселень, передусім господарських.
Література: