Типи сільських поселень Хмельницької області за показником господарського використання території
У сучасних умовах реформування господарських відносин та підготовки до здійснення адміністративно-територіальної реформи важливе значення має вивчення питання питань територіальної організації населення. Тісний зв’язок між населення і господарством виявляється через господарські типи поселень, що стають об’єктом підвищеної уваги у процесі трансформації суспільства. Особливо актуально вивчення таких типів у сільській місцевості, де відбуваються радикальні зміни у відносинах власності, зв’язках та ін.
Питання, що відносяться до типології сільських поселень, можна знайти у наукових публікаціях, присвячених методологічним питанням географії сільського розселення чи характеристиці розселення окремих районів країни (В.В.Покшишевський, С.О.Ковальов, К.П.Космачов, В.С.Валів, О.Р.Назаревский, Б.С.Хорєв, О.О.Мінц, Т.К.Дагаева, М.О.Петрига, С.С.Мохначук, М.О.Ковтонюк і деякі інші).
Існують також деякі типологічні схеми у представлені історичної науки (В.М.Вітов), фахівців з планування сільських поселень (М.І.Назаретов, В.М.Богданов і ін.), статистиків (В.Д.Міркін), картографів (В.І.Сухов, К.О.Салищев та ін.).
Тривалий час у географічній науці вивчали виробничі типи поселень. Про розмаїтість варіантів цих типів для окремих районів колишнього СРСР дають уявлення дослідження В.В.Варанкина і В.В.Покшишевского (1949), К.П.Космачева (1959, 1961), Ю.В.Ласис (1959), М.О.Петриги, С.С.Мохначука, М.О.Ковтонюка. У цих варіантах провідне місце займають сільськогосподарські поселення, у яких більшість населення зайняте у сільськогосподарському виробництві.
Серед виробничих типів несільськогосподарських сільських поселень виділяється тип лісопромислового розселення, обумовлений техніко-економічними вимогами сучасної лісової промисловості (Ковальов, 1957; Дагаєва, 1959, 1961; Покшишевский, 1962), і лінійного залізничного розселення. Аграрно-індустріальне розселення в приміських зонах і промислових районах характеризується поєднанням у сільських поселеннях різних функцій, що сприяє концентрації населення і переважному розвитку пунктів, розташованих біля магістральних шляхів.
Дослідження взаємозв’язків сільського розселення і господарства Хмельницької області, здійснене на основі системного підходу, дозволило виділити у сільській місцевості, перш за все, сільськогосподарське розселення, представлене різними типами поселень, спостерігаються ряд характерних видів несільськогосподарського розселення в сільських місцевостях і аграрно-індустріальне розселення, розповсюджене, головним чином, поряд з мережею промислових міст і селищ.
Найбільш відмінні умови для сільськогосподарського розселення в області створюються при перевазі в господарстві землеробства чи пасовищного тваринництва. Типи землеробського розселення, у свою чергу, відрізняються в залежності від організації господарства, його інтенсивності і спеціалізації, від розмірів використовуваних для ріллі земельних ділянок, особливостей поєднання землеробства і тваринництва.
Із всієї території Хмельницької області, яка становить 20,63 тис км2, землі користувачів, які займаються сільськогосподарським виробництвом, станом на 1 січня 2001 року становили 15,37 тис км2, а інші категорії земель становили 5,26 тис км2. Структуру земельного фонду у цей період показано на рис. 1.
Рис. 1. Структура земельного фонду Хмельницької області
(станом на 1.01. 2001 року)
Система сільського розселення Хмельницької області тривалий час формувалася під впливом сільського господарства, і в сучасних умовах паювання землі, існування невеликих індивідуальних, передусім фермерських та колективних (селянських спілок, колгоспів) господарств не зовсім відповідає потребам виробництва.
Але і при однаковому соціально-економічному типі, є певні розходження в організації господарства, наприклад, у розмірах селянських спілок, у їхньому землевпорядженні), що створюють різні умови для розселення.
Загальні риси всіх типів землеробського розселення — приуроченість населених пунктів області до оброблюваних ділянок ріллі, по можливості центральне положення їх щодо цих ділянок, особливий вид сезонних пунктів (польові стани), як доповнення до постійних поселень. У якості характерних виробничих типів можна відзначити наступні: