Населення Тернопільської області
У XVIII ст. німців у воєводстві було небагато. їх спровадила сюди австрійська влада як зразкових господарів. Вони становили близько 0,9 % населення. На Тернопільщині були навіть німецькі села. Це Броніславівка Зборівського повіту, Бекерсдорф (нині Новосілка) Підгаєцького повіту, Конопківка поблизу Микулинець. (Саме засновник Конопківки німець Ян фон Конопка оцінив лікувальні властивості мінеральної води і започаткував курорт у цьому селі).
Але вже у 1939-1940 pp. німці з Тернопільщини, як і з усієї Західної України, згідно з радянсько-німецькою угодою, були репатрійовані до Німеччини.
Значні зміни в національному складі населення Тернопільщини відбулися в післявоєнний період. Звідси, як і з інших областей західної частини України, було переселено на історичну батьківщину поляків, чехів. Тільки на територію Польщі були евакуйовані майже 227 тис. осіб. До поселень, з яких виїхали ці люди, було переселено українців із Польщі, Чехословаччини. Із Польщі прибуло близько 160 тис. осіб. Ці переселення спричинили зниження частки польського, чеського населення і збільшення частки українців у національному складі населення Тернопільщини.
Різко скоротилась порівняно з довоєнним періодом кількість євреїв. Вони масово були знищені в часи фашистської окупації, а частина з них емігрувала за кордон. У післявоєнний період на території Тернопільської області зросла кількість росіян і громадян інших національностей колишнього Союзу РСР. Вони були прислані сюди як фахівці для відбудови зруйнованого війною господарства, розвитку промисловості, колективізації сільського господарства.
У сучасних умовах постійно зростає частка українського населення. Воно становить переважну більшість у населенні всіх адміністративних районів. Громадяни інших національностей проживають в основному в міських поселеннях. Найвища частка росіян серед населення Чорткова (9,9%), Тернополя (7,2%), Скали-Подільської (7,3%), Кременця (5,9%) та інших міст, де розміщувалися великі промислові підприємства та військові частини колишньої Радянської Армії.
Найбільше поляків проживає в Підволочиському районі, а також у м. Тернополі, смт. Гусятині, смт. Гримайлові, м. Теребовлі та ін.
Білоруси живуть переважно в Тернополі та Чорткові. У селах їх дуже мало.
Євреї проживають тільки в містах, хоча в довоєнний період значна кількість була і в селах. Понад 80% із них проживає у м. Тернополі.
Частка громадян інших національностей в області незначна. Серед них найчисельнішими є молдавани, вірмени, татари (понад 150 осіб), румуни, чуваші, азербайджанці, узбеки, грузини, німці (70-100 осіб). Дещо менше в області болгар, угорців, литовців, марійців, осетинів, латишів, греків, чехів, якутів, абхазців, гагаузів, туркменів, корейців, таджиків. Люди цих та інших національностей проживають переважно у м. Тернополі.
Населення області проживає в різних за величиною і функціями населених пунктах. На території Тернопільщини нараховується 1055 поселень (на 1.01.2006 р.). Переважна більшість із них — села (96,6%), а міста і селища міського типу становлять 3,4% від усіх населених пунктів.
Більшість населення Тернопільської області проживає в селах (57,3%). Кількість сільського населення та його частка постійно знижуються. Це пов'язано із природним скороченням населення в селах і збільшенням відпливу сільської молоді за межі області. Зменшення сільського населення спостерігається в усіх адміністративних районах, а найбільше - у Бережанському, Гусятинському, Козівському, Зборівському, Підволочиському.Сільське населення розміщене на території області нерівномірно. Його середня щільність — 46,0 осіб/км2. Найвища щільність — у центральних і південних районах, а найнижча — у північних. Сільські населені пункти відрізняються за величиною (людністю), функціями, зовнішнім виглядом. Середня людність сіл в області у 2006 р. становила 620 осіб. Більшість сільського населення (83,3%) проживає в середніх (500-1000 жителів) і великих (понад 1000 жителів) селах. Вони переважають у центральній і південній частинах області. А в західній і північній частинах значну частку серед сіл становлять малі (менше ніж 500 жителів).
Найменші з них (менше ніж 100 жителів) називають хуторами. Для них характерна дуже висока частка людей старшого віку, від'ємний природний приріст, низький рівень розвитку соціальної сфери. В окремих із них немає навіть найнеобхідніших соціальних закладів — магазину, фельдшерсько-акушерського пункту. У 70-80 роки ці села відносили до категорії «неперспективних», і тому вони дуже занепали.