Життєвий шлях постатей Мелітопольщини – взірець для нас
В 1961 році Андрій Андрійович Хижняк добився відкриття при Мелітопольському педінституті геогра-фічного факультету, який згодом став одним з найбільших в Україні. Він став першим деканом географічного факультету, створив достатню навчальну базу, підібрав однодумців викладачів і вчених і почав залучати студентів до наукового пошуку. Завжди він був поруч - чи то при випуску газети „За педкадри”, чи в близькому поході або в дальній комплексній експедиції з фізичної, економічної та соціальної географії.
Так влітку 1963 року Хижняк А.А. разом з групою студентів відправився до витоків річки Молочної. Цілих два тижні тривав цей дивний (і з погляду спілкування з такою чудовою людиною, і з погляду різноманіття тих завдань, які стояли перед студентами і вирішувались ними, і з погляду на співіснування малої групи довгий час поруч) похід. Ми наносили тоді річку Молочну на карту шляхом азимутальної зйомки. Як Андрій Андрійович захоплювався природою! Як він вчив бачити велике у чомусь малому. Наприклад, водоспад заввишки 90 см ми, з його подачі, сприймали як грандіозне явище, бо воно і дійсно являло собою виходи кристалічного фундаменту Східно-Європейської платформи на поверхню, тобто всі ми змогли доторкнутися до цього каменю - порогу, якому декілька мільярдів років. Я ще в школі мала досвід багатоденних походів, але щоб так поєдналося разом - сам похід, єднання з природою, господарчі обов’язки з найвідповідальнішими науковими завданнями - це було вперше в житті. Вже після закінчення цього походу, вдвох з однокурсницею Міковою Світланою був здійснений міні-похід по одній з приток р. Молочної з тими ж самими завданнями. Це було теж чудово, бо ми за все відповідали вже самі.
Після другого курсу Андрій Андрійович пройшов пішки з нами через Олешківські піски від Каховки берегом Дніпра до Херсону. Тоді він нам дав завдання знайти сліди язика Дніпровського льодовика. Сам він знав, що льодовик не доходив так далеко на південь, але як ми шукали оті моренні відклади! Вже потім ми здогадались, що цим завданням він відшліфовував нашу пильність до всього.
Після третього курсу був Крим, і степовий, і гірський. Піднімались на Чатир-Даг, вивчали відслонення, морське узбережжя.
Після четвертого курсу - ми поїхали комплексно вивчати Середній і Південний Урал, по Волзі спустились до Астрахані, зайшли, як завжди в краєзнавчий музей. Там і Андрій Андрійович і ми побачили рельєфну гіпсометричну карту Радянського Союзу. Він у нас спитав тільки одне слово: "Зробимо ?". Ми відповіли: "Так". Приїхали додому і цілих півроку весь факультет, це було тоді 43 студенти, повзаючи навколішки, проектуючи і малюючи олівцем гіпсометрію. А потім лобзиком випилювали і все це клеїли. Розмальовував карту, звісно, вже художник. Ця карта і зараз є пам’яткою від другого випуску географічного факультету (1967 р.).
Всі ці експедиції, польові практики нам дали:
- по-перше, натхнення проводити багатоденні подорожі із учнями;
- по-друге - вони нас озброїли знаннями і вміннями виконувати різноманітні наукові завдання;
- по-третє - розбудили жагу до подорожей і походів.Так, я здійснила декілька разів дальню комплексну практику з економічної і фізичної географії на північ за маршрутом – Леніград - Карелія - Кольський півострів. За декілька таких подорожей ми змогли подивитись і особливості природи, і особливості економіки цього краю. Вивчали всі визначні місця (з історичною, патріотичною, естетичною метою). Коли я ще сама була студенткою, то пам'ятаю, що за день ми стомлювалися добре. А коли стала керівником практики, то виходячи з того, що на цих об'єктах вже ніхто ніколи в житті не буде: Кронштадт, Ермітаж, Російський музей, з-д їм. Кірова, „Дорога життя”, „Розлив”, Ісакієвський собор, Казанський собор, Зоомузей, Кунсткамера, „Аврора”, дім Петра І, Петродворець тощо, графік відвідувань зробила ще щільнішим. Щовечір був обов'язковим похід до театру. Дотримання режиму сну та відчуття захопленості сприяло відновленню сил.
В Карелії – Петрозаводськ з Онезьким тракторним заводом, Кіжі, водоспад Ківач, курорт Марціальні води, Кондопозький целюлозно-паперовий комбінат, Шокшинська копальня малинових кварцитів, Гірваська кальдера, Карельські озера, Корабельні Петрові соснові бори.
На Кольському півострові - Мончегорськ, Оленєгорськ, Апатити (Заполярний ботанічний сад, Великий кар’єр по видобуванню апатитів, трамплін в Хібінах, копальні Расвумчорр, Кукісвумчорр, тундра, поселення саамів - Ловозеро, підземна Верхньо-Туломська ГЕС, Кольська атомна станція в Полярних Зорях і неповторний Мурманськ з усіма підприємствами і рибним портом, і довгий Полярний День, і льодовикові форми рельєфу!