Життєвий шлях постатей Мелітопольщини – взірець для нас
По закінченню університету в 1877 році, Корвацький отримує диплом хірурга, але коли повернувся додому, практикувати зразу не міг, бо треба було підтвердити диплом, що він і зробив, здавши екстерном іспити у Київському імператорському університеті ім. Святого Володимира.
З 1879 року і до кінця свого життя – Корвацький працює земським лікарем у Мелітополі. В 1897 році він заснував санітарну станцію, в 1898 створив міську медичну бібліотеку, яка існує і зараз.
В 1883 році почав наукову садівничу діяльність. На рухомих пісках у селі Семенівка заклав перший дослідний сад і виноградник на площі один гектар.
У 1887 році після вивчення особливостей місцевої гідрології відкрив свердловину з глибокого Бучакського горизонту, вода якої рекомендувалася як мінерально-лікувальна. Свердловина функціонує і зараз, а вода розливається у пляшки як „Мелітопольська мінеральна”. Саме Корвацький запровадив зрошувальне садівництво на Мелітопольщині і заклав промислові сади. Він приймав участь у Міжнародних виставках і завжди отримував нагороди.
В 1903 році заснував земську лікарню в Мелітополі. До її будови він відносився дуже відповідально „Вряд ли можно допустить чтобы постройка такой значительной больницы как Мелитопольская, в которой положено 30 штатных и три запасних кровати. Была построена без достаточного изучения вопроса и ознакомления с опытом других земств. Необходимо ознакомиться на месте с планами, системой устройства земских лечебных заведений как вообще, так и частности порядка распределения разных специальных частей заведения, распределения палат, системы отопления, устройства печей, системой вентиляции» [7, с.58].
Доля земського лікаря А.В. Корвацького подібна до долі багатьох людей того часу, які у молоді роки були охоплені ідеями революціонерів-народників і які марно намагалися політичними методами полегшити життя знедолених селян, а потім, ставши лікарями „пішли в народ” і зостались з ним до кінця своїх днів. Саме ідейна переконаність допомагала їм проникнутися нестатками і сподіваннями найбіднішого селянства і вони усіма можливостями намагалися полегшувати їх гірку участь.
Земський лікар Корвацький А.В. працював спозарання і до пізньої ночі. Зранку, оглянувши сад, йшов у лікарню до хворих, потім приймав амбулаторних хворих, потім ходив по домівках, де були лежачі хворі. Він ніколи нікому не відмовив у медичній допомозі (для бідних - завжди безкоштовно). „Он успевал настолько, что хватило бы на несколько жизней. Трудно даже себе представить, как можно было при такой громадной нагрузке врачебной хирургической деятельностью, внести существенный вклад в развитие профилактической и общественной медицины, бактеорологии и лабораторной диагностики, школьной гигиены, борьбы с инфек-ционными болезнями, иммунопрофилактики, библиотечного дела, водоснабжеия города и развития садо-водства» [3, с.56]. Наскільки ж великою була його любов до народу, що „...будучи блестящим хирургом, проводившим на то время самые уникальные операции, мог с его способностями врача-экспериментатора работать в лучших столичних или губернских больницах того времени, проводить научную медицинскую деятельность, получать вполне заслуженные звання й награды” [3, с.129]. Але Корвацький не покинув Мелітополь. Він, згідно з своїм уявленням про справедливу перебудову суспільства назавжди „пішов у народ”, прожив серед нього все своє життя і віддав сповна „борг інтелігенції” знедоленій селянській бідноті.
Завдяки великій багатогранності діяльності для суспільства А.В. Корвацький є яскравим прикладом відданості своєму покликанню лікаря і громадянина. Його особистість закликає до наслідування упертості у навчанні, у досягненні справедливості, у праці, у любові до людей.У 2007 році виповнилось 100 років, як він пішов з життя, але який же він залишив слід після себе! На піщаних ґрунтах (колись рухомих пісках) ростуть сади, функціонує лікарня, побудована ним, бібліотека, водоносна свердловина. Він нібито попіклувався про всі сфери людського існування, щоб було що й поїсти, попити, полікуватися і духовно та науково збагатитися.
До всіх його утворень (бо всі вони в Мелітополі, а його будинок, де він жив і могила - за 300 метрів від нашої школи) здійснюють екскурсії, на яких промовляють, що Корвацького Андрія Васильовича пам'ятають, шанують його справи, його фотографія на етикетці „Мелітопольської мінеральної води”, але його могила на дачі Філібера (де він жив у невеликій хатинці) занедбана і не вшанована.
Тому, хоча і є в Мелітополі пам’ятник такій славетній людині, треба, щоб у серцях людей пам'ять про нього ніколи не стерлась і щоб приклад життя Корвацького надихав на життя заради людей, процвітання суспільства.
Хижняк Андрій Андрійович народився в 1915 році. 23 квітня 2005 року йому б виповнилося 90 років. Його з пошаною та любов'ю згадують численні друзі, колеги, студенти. В Мелітопольському державному педагогічному інституті почав працювати з 1953 року кандидатом географічних наук. В 1956 році з ініціативи групи краєзнавців і під його керівництвом було створено Мелітопольське відділення Географічного товариства України, яке плідно працює і до цього часу.