Життєвий шлях постатей Мелітопольщини – взірець для нас
Всі ми земляни, бо в нас спільний дім – планета Земля. Але в кожного землянина є більш точна адреса - країна, де він живе. Багато країн мають широкі простори, але серце тьохкає саме тоді, коли людина, знаходячись десь далеко, почує про той край, де вона народилась. Якою погордою огортається душа, коли щось відбувається таке, що ти маєш радіти за свій край, або ж як щемить серце, коли там відбувається щось лихе.
За що ж ти любиш свій край? Звісно, за природу, серед якої ти зростав, за мальовничі краєвиди довкілля, за спогади дитинства, за дідів і прадідів, які воювали свободу твоєї землі від ворога. Авжеж і за людей, які своїм життям збагачували, прикрашали твій край тоді, коли тебе, навіть, ще й на світі не було. А земля твоя вже була, а ті люди - постаті вже творили для неї, для тебе. Пізнання життєвого шляху цих людей, порозуміння зиску їхнього життя -відданого, жертовного не заради себе, а для людей - повинно впливати на смисл нашого життя своїм прикладом, наповнювати його тим змістом, без якого ти не можеш ростити своїх дітей, виховувати в них патріота, який ніколи не зрадить своєї землі, свого народу.
У кожному куточку нашої країни є такі люди, хоча й жили вони не вчора, а десятиліття, подекуди і століття тому. Вивчаючи їхнє життя, дивуючись скільки вони корисного зробили - і з себе починаєш більше запитувати. Проблема в тому, що треба пильніше вдивлятися в минуле, не давати змогу часу стерти пам'ять про цих людей, бо вони - взірець для нас. Серед них – А.Корвацький і А.Хижняк.
Славетний Запорізький край, Мелітопольщина! Двісті років тому тут був сухий ковиловий степ, а тепер навкруги квітучі черешневі та абрикосові сади, засновником яких був Андрій Васильович Корвацький - земський лікар Мелітопольського повіту, який є яскравим представником передової вітчизняної інтелігенції другої половини 19 сторіччя. Народився він у 1844 році у Херсоні. Мріяв стати хірургом. У 1868 році почав навчатися у Санкт-Петербурзькій Медико-Хірургічній Академії, яка була осередком всього новітнього в науці. Ще раніше Петро І дав таке визначення Академії: «Собрание ученых и искусных людей, которые не токмо… науки в своем роде, в том градусе, в котором оные ныне обретаются, знают, но и через новые инвенты (изобретения) оные совершить и умножить тщатся» [8, с.72].
Корвацький А.В. все своє життя прагнув до знань і був щасливий від того, що його вчителями були світила медичної науки такі як: всесвітньо відомий хірург Пирогов М.І., Боткін С.П. - інфекціоніст та клініцист (особистий лікар царя Олександра II і всієї сім'ї імператора), Бородін О.П. - видатний хімік і композитор (автор опери „Князь Ігор”), Семенов І.М. - засновник фізіології і наукової психології, Мечников І.І. - мікробіолог, Якубович М.М. - гістолог, Ценковський Л.С. - засновник бактеорології, Балин-ський І.М. - психіатр, Зінін М.М. - видатний хімік. Саме в 60-ті роки ХХ ст. здійснювалась реформа Академії на засадах Петра І: „Формировать рациональное врачебное мышление с формированием образа мыслей врача, свойственных естетвоиспытателю...”, „А для основательного усвоения и верной оценки того, что сделано в науке другими, для ясного понимания, каким путем идет развитие науки, разработке и приращению научного материала, - говорилось в реформе, -необходимо самому учащемуся хотя сколько-нибудь поработать самостоятельно и специально в какой-нибудь отрасли естествознания» [4, с.126]. Ось які були вчителі у Корвацького і які вимоги ставилися до студентів. Здається, мрії збулися, знання можна здобувати на самій вершині наукового олімпу - та не судилося. В 1869 році Корвацький був звільнений з Академії за участь у студентських заворушеннях проти бюрократичних порядків, які панували в Академії. Як людина чесна і принципова, Корвацький і далі через все своє життя проніс боротьбу за справедливість, за захист прав знедолених. Саме тоді пролунав заклик: „В народ”, який став у другій половині 19 століття лозунгом усього руху народників.
Корвацького Андрія було вислано у Херсон під поліцейський нагляд. У Херсоні він бере участь у створенні і роботі гуртків самоосвіти, де він разом з Чудновським і Франжолі намагались сприяти пробудженню політичної думки і суспільної свідомості молоді. Корвацький мріяв продовжити медичне навчання, але йому відмовили в університетах Харкова і Одеси. В Одесі він займався самоосвітою і мав щасливу для себе можливість відвідувати знамениті лекції Сєченова І.М. та Мечникова І.І. В Одесі, як і в Херсоні, на життя заробляв уроками для дітей багатіїв.В 1873 році Корвацький А.В. від'їжджає до Німеччини, де вступає у Вюрцбурзький університет (найстаріший у Європі, заснований в 1403 p.). У бібліотеці університету нараховувалось понад 10 тис. томів книг. Околиці Вюрцбурга були багаті на сади та виноградники. Корвацький захопився садівництвом, при університеті закінчив курси садівників і виноградарів і школу виноробства і садівництва. Саме це дозволило йому в майбутньому стати піонером акліматизації кращих західноєвропейських сортів плодових дерев та винограду унашому краї.
У Вюрцбурзі Корвацький водночас опанував підвалини самої сучасної і передової на той час теоретичної і експериментальної гігієни. Теорія гігієни була вперше розроблена в Німеччині видатним німецьким гігієністом Максом Петтенкофером.
Під час навчання в Вюрцбурзькомау університеті Корвацький відчував великі матеріальні труднощі. Раціон його харчування складався часто з ліверної ковбаси, чаю та хліба. Тільки двічі на тиждень він міг дозволити собі пообідати у дешевій їдальні.