Проектований ландшафтний парк Середньосульський

У другому ярусі досить багато Cerasus avium. Діаметр окремих дерев сягає 55-60 сантиметрів. Вони, як правило, дуже дуплисті. У масиві представлені і молоді черешні діаметром до 20 сантиметрів. Зустрічається поодинока Corylus avellana, Euonymus verrucosa, рідше – Crataegus monogyna.

Вільхові ліси займають знижені перезволожені ділянки в притерассі на уступі борової тераси. У чагарниковому ярусі зустрічається Euonymus verrucosa та Humulus lupulus – ліана, що піднімається на висоту до 3 метрів по стовбурах. На сухіших ділянках чагарниковий ярус утворює Rubus caesius.На більш освітлених та середньо-зволожених ділянках багаточисельні популяції утворюють Filipendula ulmaria та цінні лікарські рослини, які охороняються на регіональному рівні – Inula helenium, Valeriana exaltata. За умови незначної обводненості в угрупуваннях вільшняків зустрічається північна болотна папороть – Thelypteris palustris, яка зустрічається здебільшого в північно-західних районах Полтавської області.

Найбільші площі болота займають на лівому березі р. Сули, займаючи всю її лівобережну заплаву аж до притерасної частини (на південь від с. Бодаква, урочище Закорпилівка).

На обводнених ділянках поширені чагарникові болота із заростями Salix triandra, S. pentandra, S. aurita, S. cinerea, місцями – S. alba.

Навколо стариць в заплаві р. Сули, вздовж каналу, на який перетворено русло р. Бодакви, на зниженнях домінує Phragmites australis, Typha latifolia та T. angustifolia. На периферії високотравних боліт поширені Sium latifolium, Lithrum salicaria, Lysimachia vulgaris, Stachys palustris, Lycopus europaeus; значні запаси лікарської сировини: Satellaria hastifolia, Teucrium scordium, Mentha aquatica та M. vernicillata.

На зволожених ділянках є Alisma plantago aquatica, Poa palustris, Glyceria maxima, Iris pseudoacorus, Rumex hydrolapathum, Calystegia sepium.

На мілководдях замкнених водойм поширені Potamogeton natans, P. gramineus, P. pusillus, Butomus umbellatus, Eleocharis palustris, значні площі займають осокові болота.

В перехідній смузі до лук знайдено два види лучно-болотних орхідей – Orchis palustris і Dactylorhiza incarnata, які занесені до Червоної книги.

На дослідженій ділянці вздовж основного русла р. Сули та чисельних заток добре виражена рослинність із Phragmites australis, Schoenoplectus lacustris, Typha latifolia та T. angustifolia, Acorus calamus, Glyceria maxima. В заростях поширені також Calystegia sepium, Solanum dulcamara, Mentha aquatica, Sium latifolium, Ranunculus linqua.

Водна рослинність досить різноманітна. В затоках зустрічаються угрупування Nimphaea alba та Nuphar lutea, які занесені до «Зеленої книги України», як водні реліктові ценози.

В другій половині літа на поверхні води разом з Lemna trisulca, багатоколінником, домінує Salvinia natans, занесена до «Червоної книги України» – водна реліктова папороть.

Підводні угрупування утворює Ceratophyllum demersum, Myriophyllum spicatum, подекуди – Elodea canadensis, або «водяна чума».

Місцями попід берегом зустрічається Urticularia vulgaris, який охороняється в Полтавській області як комахоїдна рослина.

Степові ділянки дослідженої території інтенсивно випасаються худобою, починаючи з ранньої весни, що веде до сильної дигресії трав'яного покриву вже в першій половині літа. Це призводить до масового заселення степових ділянок напівбур'яновими та бур'яновими видами рослин. Деякі більш пологі частини схилів використовуються як сінокоси.

Досліджена територія гармонійно поєднує мальовничі ландшафти долини р. Сули із типовим рослинним світом, тому на крутосхилах правого корінного берега в околицях с. Христанівки пропонується спорудити оглядові майданчики, оскільки саме звідти відкривається панорама на весь заплавний комплекс проектованої території.

Висновки.

Територія проектованого ландшафтного парку має важливе значення як біоцентр природного ядра Сулинського екологічного коридору. Такі природоохоронні території – ядра екомережі – є центрами ландшафтного різноманіття, його резерватами і своєрідними осередками природності в ландшафтах Посулля. Крім Сулинського екокоридору, на території Полтавщини доцільно виділити ще два екологічні коридори по долинах головних приток Дніпра – Ворсклянський і Псільський [1]. На півдні області вони з’єднуються з національним меридіональним Дніпровським, в центральній частині – з національним широтним Галицько-Слобожанським екокоридорами.