Проектований ландшафтний парк Середньосульський

Вступ.

Ідея екомережі є інтегральною в організації збереження біологічного та ландшафтного різноманіття, і на європейській арені вона вже набула певного розвитку [4]. Однак в Україні ця ідея переважно знаходиться, на жаль, лише на папері. Тому створення екомережі є наступним логічним кроком розвитку природоохоронної справи в Україні. Екомережа розглядається як єдина територіальна система об’єктів, що перебувають під особливою охороною, з метою збереження всього біологічного і ландшафтного різноманіття, покращення стану довкілля в цілому.

Базові елементи екомережі сьогодні в загальних рисах визначені. Незначні розбіжності, що мали і мають місце, стосуються лише назв елементів. Базовими елементами є: ландшафтні (природні) ядра, буферні зони, екологічні коридори, відновлювані території та території природного розвитку. В своїй неперервній єдності вони і створюють екомережу, яка функціонально об’єднує осередки різноманіття в єдину регіональну, національну і континентальну систему.

Природні ядра – це території збереження генетичного, видового, екосистемного і ландшафтного різноманіття, а також середовищ існування організмів, тобто території важливого біологічного і екологічного значення, добре інтегровані в ландшафт. Вони характеризуються великою різноманітністю ландшафтних умов і середовищ існування, відіграють винятково важливе значення для збереження ендемічних, реліктових і рідкісних видів [5]. Площа їх може бути різною в залежності від території, на якій збереглося природне різноманіття, поширення рідкісних видів або функціональних зв’язків з іншими природними територіями, і рангу, але не менше 500 га для локальних природних ядер.

Природні ядра є вузловими елементами екомережі і включають в першу чергу території найбільшого різноманіття, де зустрічаються різні ландшафти або їх компоненти. Тому такі території є резервом генетичного фонду, схованками, місцями інтенсивних еволюційних процесів, воротами міграційних шляхів.

Вони з’єднуються кількома екокоридорами, зрідка тільки одним (завершуючі ядра), або і як виняток, можуть бути не з’єднаними острівцями. Ієрархія природних ядер, як і екокоридорів, відповідає ієрархії екомережі. Базовими критеріями відбору природних ядер є: ступінь природності території та її різноманіття; рівень багатства різноманіття; рівень значення різноманіття; рідкісність різноманіття; представленість ендемічних, реліктових та рідкісних видів; репрезентативність різноманіття; типовість різноманіття; повнота різноманіття.

В природному ядрі розрізняють біоцентри і буферні зони, або буферні зони виділяють окремо, що є більш логічним. В такому разі функціональні ядра за своїм призначенням є біоцентрами. Це території найбільшої концентрації біорізноманіття з високим ступенем природності, рідкісності тощо. Як правило вони відносяться до об’єктів із суворим режимом заповідання. Буферні зони оточують зовні природні ядра і є захисними зонами (смугами), тобто від попередніх вони відрізняються своїм функціональним призначенням. По-перше, вони повинні захищати природні ядра (біоцентри) від дії зовнішніх негативних чинників і створювати для них більш сприятливі умови розвитку і самовідтворення, і, по-друге, оптимізувати форми господарювання з метою збереження існуючих і збільшення втрачених природних цінностей. Буферні зони відбивають екологічні відносини перехідних смуг між природними територіями і територіями господарського використання і є з’єднуючими їх ланками проміжного, за станом і функціями, характеру [4].

Немає сумніву, що система територій природно-заповідного фонду (ПЗФ) України представляє собою власне основу для створення екомережі. Розробці сучасної стратегії заповідної справи в Україні сприяло прийняття Закону України „Про загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 роки”.

Протягом останніх 10 років розроблена стратегія створення Всеєвропейської екологічної мережі, фундаментом якої повинні стати екомережі національного та регіонального рівнів. Розвиток останньої передбачає формування на території держави багатьох ландшафтних ядер і екологічних коридорів, одним з яких є Сулинський. В ньому пропонується створити нове екологічне ядро – ландшафтний парк „Середньосульський”, площею близько 4000 га. Він об’єднає проектовані заказники „Артополот” (гідрологічний) і „Христанівський” (ландшафтний) [2, 3], а також заплавно-долинні природні комплекси р. Сули, які їх з’єднують. Наводимо їх характеристики за опублікованими даними та результатами власних обстежень.