Самостійна робота учнів на уроках економічної і соціальної географії України
Закономірне підвищення вимог до рівня та якості освіти підростаючого покоління спонукає до пошуку нових шляхів удосконалення навчально-виховного процесу в загальноосвітній школі. На особливу увагу заслуговує проблема формування в учнів загально навчальних та спеціальних умінь і навичок самостійного здобування знань з різних джерел інформації. Навчити дитину самостійно вчитися, сформувати вміння і навички творчої діяльності - одне з провідних завдань модернізації змісту освіти. Організація навчального процесу у формі кредитно-модульної системи підготовки фахівців у вищій школі дає можливість стверджувати, що вчорашній учень, а сьогоднішній студент недостатньо підготовлений школою до самостійної роботи. Тому дана проблема є надзвичайно актуальною.
Однак, виховання у школярів самостійності, критичності мислення, здатності до творчих пошуків у педагогічній науці не нове. Перші вимоги до учнів бути творцями, активними співучасниками процесу пізнання відомі ще за часів античності. Елементи евристичного навчання, які надавали великого значення зацікавленому, активному, самостійному оволодінню учнями знаннями, використовували: Сократ, Архит, Аристоксен, Платон, Піфагор [9]. При цьому вони виходили у своїх міркуваннях із суджень, що розвиток мислення людини може успішно здійснюватися лише за умови самостійного пошуку, самостійної діяльності. Ж.-Ж. Руссо у власній теорії виховання також радив не передавати вихованцеві знання в готовому вигляді, а зробити його дослідником, відкривачем істини: “… ставте доступні його розумінню запитання і надайте можливість йому вирішувати їх. Нехай він дізнається не тому, що ви сказали, а тому, що зрозумів” [10, С.156].
Самостійність, самостійна робота, самостійна творча діяльність були об’єктом наукового дослідження багатьох вчених: філософів, психологів, дидактів, методистів (П.В.Копнін, О.М.Коршунова, Б.Г.Богоявленська, Я.О.Пономарьов, В.І Андрєєв, Б.І. Коротяєв, І.Я.Лернер, І.С.Зоренко, С. Мірошник, В.О.Коринська, А.П.Ковальова, М. Медведєва, Г. Лемекіна та ін.).
Зазначимо, що структура і зміст курсу шкільної географії сприяє самостійній творчій діяльності учнів на уроках і в позаурочний час. Під “самостійною діяльністю“ І.С.Зоренко розуміє таку навчально-пізнавальну діяльність школярів, яка “детермінується цілями, усвідомленими учнями, визначеними мотивами й реалізується з допомогою самостійних дій, які вимагають розумових, вольових чи фізичних зусиль і завершуються певним результатом“. [2, С.119]. Однак, ця діяльність передбачає керівництво вчителем навчально-виховним процесом, пізнанням учня, а саме: пояснення вчителем мотиву, цілі діяльності учня, складання плану, розробка структури дослідження, формулювання навідних запитань, корегування, виправлення, уточнення тощо.
У методичній літературі з географії найчастіше використовується поняття “самостійна робота”, сутність якого полягає в організації навчання у чітко визначений час. При цьому учні виконують завдання вчителя без його допомоги. В кінці самостійної роботи результат перевіряється.
На практиці сукупність різних видів самостійної роботи учнів зводиться до самостійної діяльності. Проте самостійна діяльність учнів не вичерпується тільки виконанням завдань. Вона охоплює практично весь навчальний процес і здійснюється при різноманітному співвідношенні репродуктивної (відтворюючої) і пошукової діяльності учнів. Тільки в одних випадках переважає репродуктивна діяльність, а в інших – пошукова. При цьому процес відтворення і пошуку єдиний. Вчитель у процесі такої діяльності проявляє своє керівництво спонукальними словами: пригадайте, розгляньте, проаналізуйте, складіть, побудуйте, дайте відповідь, прочитайте на карті, нанесіть на контурну карту, обчисліть, порівняйте, узагальніть, зробіть висновок, доведіть, дослідіть і т.д. Звичайно, результат діяльності в цих випадках визначається індивідуальними, психологічними особливостями учнів, їх попередньою підготовкою, а також професійною майстерністю вчителя.
Покажемо на конкретному прикладі взаємозв’язок різних видів самостійної роботи на етапі уроку “Засвоєння нових знань, умінь і навичок“ під час вивчення теми “Донецький соціально-економічний район“ (за підручником Заставний Ф.Д. Економічна і соціальна географія України. – К.: Вища школа, 1999. – С. 144-148.). Вивчення району проходить за типовим планом.
Для того, щоб з’ясувати на якому місці за площею території та кількістю населення знаходиться Донецький соціально-економічний район серед інших соціально-економічних районів України, учні аналізують таблицю 9 “Місце економічних районів і областей щодо території та населення України“ на С.142 підручника. Після цього доцільно перейти до самостійної роботи з картою “Господарство“ (Географія. Атлас України, для 8-9 класів.-К.: Інститут передових технологій, 2003. – С.31), на якій показані межі районів та назви обласних центрів України. Вчитель ставить завдання:- Розгляньте карту і скажіть, території яких адміністративних областей охоплює даний соціально-економічний район?