Історичні особливості та чинники, що вплинули на формування та розвиток туристично-рекреаційного комплексу Івано-Франківської області

Вирішити всі ці проблеми можна було лише спільними зусиллями аматорів галицької старовини. Таким об’єднанням стало краєзнавчо-туристське товариство „Плай”, засноване у жовтні 1924 р. у Львові.

Статут „Плаю” передбачав поширення діяльності товариства на всю територію Станіславського воєводства. Метою діяльності організації декларувалося „дослідження рідного краю та інших земель, розповсюдження зібраних про них відомостей, нагромадження і опрацювання наукових та туристичних матеріалів”. Окремо повідомлялося про наміри вивчати й охороняти пам’ятки історії, культури та природних форм, збирати й зберігати різноманітні предмети старовини, зразки народного мистецтва та народних промислів.На літо 1925 р. товариство запланувало екскурсії в Карпати та по Галицькому Поділлю. На жаль, ці плани не було реалізовано, через те що не вдалось досягти згоди з провідниками, які б узялися за проведення довготривалих мандрівок. Львівські краєзнавці встановили контакти з туристським гуртком „Чорногора”, зі Станіслава, організаторами туристського руху в Карпатському регіоні Р.Щипайлом з Коломиї та М.Гербовим з Косова.

Упродовж 1928-1930 рр. цілу низку мандрівок Гуцульщиною та Бойківщиною організовує львівський „Луг”. В окремих його мандрівках брало участь до 60 осіб. У 1929 р. група шанувальників місцевої старовини з Тернополя провела кілька екскурсій на автомобілях.

У квітні 1910 р. група любителів мандрівок м.Станіслава сформувала організаційний комітет для створення товариства „Чорногора”, до якого увійшли С.Стеблицький, Л.Гаяновський, Я.Грушкевич, Й.Білинський, В.Янович та ін. 20 травня 1910 р. у Станіславі відбулися загальні збори, де було прийнято статут товариства „Чорногора” й обрано голову та членів Виділу (Ради). Головою товариства став С.Стеблицький, а у Виділ увійшли Я.Грушкевич, І.Стасинець, Л.Гаяновський, Й.Білинський, В.Янович.

У 1914 р. туристське товариство „Чорногора”, як і решта товариств, припинило свою діяльність у зв’язку з початком Першої світової війни. Після її закінчення на теренах Східної Галичини, як свідчать першоджерела, туристсько-краєзнавчий рух знову відроджується, зокрема він „поширився і набрав організованіших форм з 1920-х рр.”.

30 травня 1922 р. туристичне товариство „Чорногора” в Станіславі відновило свою діяльність. Головою українського туристського товариства „Чорногора” став лікар Я.Грушкевич, який був також членом Окружної Пластової Ради, членом редколегії безпартійного організаційно-інформаційного тижневика „Станіславські вісті”, головою „Соколу” та членом управи товариства „Бесіда”, а членами Виділу стали О.Каратницький, організатор і засновник спортивного клубу „Буй-Тур”, С.Никофорак – професор, опікун II Пластового Куреня і член Окружної Пластової Ради, Ф.Величко – урядник магістрату, член Окружної Пластової Ради, О.Борик, С.Гаванська, Т.Мацьків, С.Слюсарчук, С.Стеблинський та Л.Чачковський, які також одночасно очолювали низку культурно-просвітницьких організацій.

В Україні до початку 70-х рр. ХХ ст. склалася цілісна система підприємств „Інтуристу”. До її складу входило 7 відділень ВАТ „Інтурист”, 14 агентств. Пізніше, у 80-х рр., підрозділи „Інтуристу” було створено і в інших областях в тому числі і в Івано-Франківській області, які до кінця 80-х рр. були закриті для відвідування іноземцями.

Починаючи з 1991 р. коли наша держава набула статусу Незалежної Демократичної держави туризм починаю відроджуватися в повному розумінні цього слова. Інтенсивно розвивається як внутрішній так і зовнішній туризм. Особлива увага зараз приділяється сільському зеленому туризму, який здатний задовольняти потреби як вітчизняних як і зарубіжних туристів.

Висновки. Отже, з даної статті видно як поетапно історичні чинники впливають не тільки на розвиток культури, населення а й на розвиток туризму в Івано-Франківській області. Більш яскраво вираженим туризм став за часів СРСР, коли інтенсивно розвивався дослідницько пізнавальний та рекреаційний туризм.

А за часів незалежності України прогресивно розвивається як внутрішній так і зовнішній туризм.

Література

1. Витвицький Софрон. Про гуцулів. Історичний нарис. – Львів, 1873 (польською мовою).

2. Грабовецький В.В. Гуцульщина ХІІІ-ХІХ ст. – Львів, 1982.