Підходи до оцінки структури наукового потенціалу економічної і соціальної географії України

З третьої групи показників (матеріально-технічна забезпеченість) нас в першу чергу цікавить фінансова забезпеченість розвитку науки, оскільки економічна і соціальна географія спеціальних інструментів і приладів не потребує. На перший план виходить соціальне (державне) замовлення на географічні дослідження, які відіграють значну роль в регіональному плануванні і регіональній політиці. Проте спостерігається невтішна для географів картина: більшу частину таких досліджень проводять не економіко-географи, а представники суміжних спеціальностей (економісти, демографи, статистики). На сьогоднішній день переважають галузеві напрямки досліджень, а комплексній характеристиці, яку можуть (і повинні) давати географи, відводиться другорядне значення.

Четверта група показників – організація науки – характеризує оптимальність управлінської структури та оптимальність організації наукової системи по відношенню до втрат наукового потенціалу. На нашу думку, до даної групи слід було б віднести і такий показник, як територіальна структура науки.

Виходячи з аналізу табл. 1, нами була складена схема наукового потенціалу економічної і соціальної географії (рис.1).

Висновки.

1. Виходячи з аналізу останніх публікацій, можна стверджувати, що сьогодні існує значний інтерес до проблем сучасного стану географічної науки, особливо історії географії.

2. Для аналізу сучасного стану української економічної і соціальної географії було використано філософську наукознавчу концепцію структури наукового потенціалу, обґрунтовану колективом авторів Центру досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М.Доброва НАН України.

3. Виконаний стислий аналіз структури наукового потенціалу української економічної і соціальної географії дає підстави стверджувати, що наявна концепція наукового потенціалу може бути використана як для аналізу ретроспективного, так і сучасного стану та перспектив розвитку економічної і соціальної географії. Для отримання достовірних знань про стан цієї галузі географії потрібна по-компонентна характеристика складових наукового потенціалу.

Доцільно використати чотири групи показників: забезпеченість кадрами, науково-інформаційна забезпеченість, матеріально-технічна забезпеченість, оптимальність організації наукової системи. Це показано на схемі наукового потенціалу економічної і соціальної географії, розробленій автором.4. Концепція наукового потенціалу, в якій паралельно використовуються наукометричні і власне описові методи, є перспективною для глибшого дослідження сучасного стану та історії географічної науки. Проте вона потребує вдосконалення та уточнення. Розробка географічних основ концепції наукового потенціалу та його досліджень є одним із завдань, які стоять перед суспільно-географічною наукою.

Література

1.Август Николаевич Олиферов. Библиография печатных трудов. – Симферополь: Изд-во «Доля», 2005. – 72 с.

2. Анчишкин А.И. Наука-техника-экономика. – М.: Экономика, 1986. – 384 с.

3. Бляхман Л.С. Экономика научно-технического прогресса. – М.: Высшая школа, 1979. – 272 с.

4. Вісьтак О.І. Суспільно-географічні дослідження українських вчених Галичини у міжвоєнний період (1919-1939 рр.): Автореф. дис. на здоб. наук. ступ. канд. геогр. наук: 11.00.02 / Львівський нац. ун-т ім. І.Франка. – Львів, 2001. – 19 с.

5. Добров Г.М. Наука о науке. – К.: Наукова думка, 1970. – 320 с.

6. Жупанський Я.I. Історія географії в Україні. – Львів: Світ,1997. – 264с.

7. Жупанський Я.І. Становлення економіко-географічних досліджень в Україні (19 – початок 20 ст.) // Український географічний журнал. – 1994. – №1-2. – С. 50-55.