Історія становлення географічної думки у Київському університеті

І, нарешті, Спілка натуралістів, продовжуючи традиції попередньої Комісії, проводила комплексні прикладні дослідження господарства Київського наукового округу, зокрема в галузі розробки і використання природних ресурсів, корисних копалин, а також в ділянці сільськогосподарської діяльності. З метою розв’язання сільськогосподарських проблем краю Спілка взяла участь у проведенні в Києві, восени 1872 року ІІІ з’їзду сільських господарів, асигнувавши на нього понад 300 руб. зі своїх ресурсів. Крім того, за ініціативою Спілки була створена розпорядча комісія з’їзду, що складалась з її членів та відомих місцевих сільських господарів. При Київській спілці було також створено особливий комітет з бджільництва (1876 р.), який займався дослідженнями на окремій науково-дослідній пасіці та створив наукову школу.

Таким чином, незважаючи на велику увагу Київської спілки натуралістів до галузевих природничих досліджень (з ботаніки, зоології, геології та палеонтології), її діяльність в цілому мала комплексний науковий характер, характерні риси географізму та була тісно пов’язана з практикою. В рамках реалізації практичних завдань Спілки, активно проводились як фізико- так і економіко-географічні дослідження, проте останні мали несистемний та непрофільний характер і визначались незначним інтересом та зусиллями. Наукові дослідження спілки натуралістів започаткували комплексне вивчення природних ландшафтів Київщини, Поділля, Волині, а також Причорноморського реґіону. На їх основі виконувались подальші дослідження території України науковими географічними установами Київського університету.

Географічні дослідження природничого напрямку при Київському університеті активно проводив Фізичний кабінет (заснований в 1834 році) та Метеорологічна обсерваторія. Ідея її створення зародилась давно, відразу після заснування Кабінету, однак брак приладів і обладнання заважав її втіленню. За свідченнями проф. М. П. Авенаріуса, фізичний кабінет відразу ж після свого заснування розпочав збір та наладку різних фізичних приладів. Проте лише через 22 роки (у 1856 р.) при проф. Кнорре була створена відповідна установа спостереження за природнокліматичними умовами, яка отримала назву Метеорологічна обсерваторія. В ній відразу розпочались спостереження за атмосферним тиском, температурою і вологістю повітря, напрямами і силою вітру, кількістю атмосферних опадів. При проф. Тализіні (з 1863 р.) ці спостереження стали щомісячно друкувати в „Університетських відомостях”. Згодом (при М. П. Авенаріусі, 1884 р.) метеорологічні дослідження були доповнені спостереженнями за температурою ґрунту та кількістю випаровувань в атмосферу.

Спостерігачами в обсерваторії завжди були студенти фізико-математичного факультету, які за ці дослідження отримували невелику нагороду (не більше 50 руб. на рік) та користувались університетськими квартирами в будинку обсерваторії. За результатами їх досліджень опубліковані численні наукові статті та збірки статистичних матеріалів в „Університетських відомостях”.

Діяльність обсерваторії започаткувала традиції гідрометеорологічних спостережень, що проводяться в університеті й зараз на кафедрі метеорології і кліматології. Збірки даних про стан погодних умов в минулому використовуються і до цього часу для довгострокових прогнозів зміни клімату в м. Києві та його околицях.Мінералогічний кабінет було створено при Київському університеті відразу ж з початку його заснування (1853 р.). До Києва були перевезені всі мінерали та гірські породи з Мінералогічного кабінету Кременецького ліцею, закритого в 1831 році у зв’язку із польським повстанням на Тернопільщині. Професор ліцею С. Ф. Зєнович, призначений професором Київського університету, очолив роботу Кабінету. Його колекція складалась з власне мінералогічного, геогностичного та палеонтологічного відділів, частина предметів яких частково була подарована різними особами на науковцями, зокрема гр. Валицьким, а частина зібрана на місцевій території. За часів завідування кабінетом проф. Зєновичем Кабінет збагатився придбанням систематичної геологічної колекції з Гайдельберга і став налічувати 19362 предмети вартістю в 28000 руб. асигнаціями. Проф. Е. К. Гофман, який став професором мінералогії після Зєновича (1837 р.), провів систематизацію та інвентаризацію колекції мінералів, позбувшись дублікатів та зайвих порід, які не відповідали науковим вимогам. За час його роботи, мінералогічний кабінет збагатився систематичною колекцією мінералів від проф. Кеммерера з С.-Петербурга. В 1842 році завідувачем Кабінету став Р. Е. Траутфеттер. Ним було приведено до порядку унікальну колекцію мінералів, що були привезені з колишньої Віленської медико-хірургічної академії і складалась з дорогоцінних каменів, зразків гірських порід та скам'янілостей.

З 1846 року Мінералогічний кабінет став очолювати проф. К. М. Феофілактов. До його призначення Кабінет володів досить неповними колекціями мінералів та науково-навчальних матеріалів. Перш за все це стосувалось майже повної відсутності палеонтологічних предметів та наукових творів з мінералогії та геології. Виходячи з даної ситуації, проф. Феофілактов протягом всього часу завідування кабінетом надавав найбільшу перевагу придбанню палеонтологічних колекцій мінералів тих епох, утворення яких поширені в губерніях Київського навчального округу. Разом з цим, формувалась і наукова бібліотека Кабінету та університету загалом. Проф. Феофілактову вдалось за майже 40 років наукової праці (з 1846 по 1884 рр.) зібрати солідну колекцію мінералів третинного, крейдового, юрського та силурійського періодів. За даними щорічного звіту за 1883 рік, в Мінералогічному кабінеті Київського університету числилось: 27428 мінералів та окаменілостей (з них 13128 палеонтологічних, 7000 геогностичних та 7300 мінералогічних), 86 приладів та інструментів з кристалофізики та мінералогічної хімії, 37 геогностичних карт та 331 наукова книга. З цього часу Кабінет більше займається науковою роботою, передусім геологічними та палеонтологічними дослідженнями. Окрім головної його функції, що полягала у збиранні та систематизації колекції мінералів, проводяться численні експедиційні дослідження з вивчення геологічних умов залягання гірських порід, численних відслонень та виходів кристалічного фундаменту на Київщині. Закладаються основи наукового розуміння геологічних процесів минулих епох та досліджуються сучасні форми рельєфу. Створення мінералогічного кабінету поклало початок систематичним науковим дослідженням з геології, геоморфології, мінералогії та палеогеографії в Київському університеті.