Історія становлення географічної думки у Київському університеті

Географічна наукова думка в Київському університеті має досить давню історію. Незважаючи на те, що власне географічний факультет як окрему функціональну одиницю було засновано лише в 1944 році, проведення теоретичних і прикладних наукових досліджень розпочалось ще з перших років існування університету. Тоді на фізико–математичному відділі філософського факультету було створено кафедру фізики і фізичної географії (з 1891 р. кафедра фізичної географії – завідувач – професор П.І. Броунов), головними напрямами роботи якої стали метеорологія і кліматологія, фізична географія, геодезія та геоморфологія [3].

Слід зауважити, що географічні наукові дослідження у Київському університеті на той час були несистемними і подрібненими між багатьма науковими групами, кабінетами і товариствами. Так, робота з окремих галузевих напрямків фізичної географії проводилась в Київській спілці натуралістів, фізичному кабінеті та метеорологічній обсерваторії, а також в мінералогічному, зоологічному та ботанічному кабінетах. У більшості випадків, географічні дослідження в цих установах проходили у нерозривному зв’язку із суміжними науковими дисциплінами (фізикою, геологією, біологією, ботанікою) і були універсальними. Проте, в університеті виконувались і комплексні фізико- та економіко-географічні дослідження в Комісії з опису губерній Київського навчального округу (1851–1864 рр.) [1]. На основі збору та узагальнення матеріалів експедиційних досліджень природного середовища, населення та господарства Київщини, члени комісії підготували детальний географічний нарис досліджуваної території та висвітлили всі головні аспекти її розвитку і функціонування.

Для висвітлення особливостей становлення географічної науки у Київському університеті розглянемо детальніше роботу комісій та кабінетів галузевих географічних досліджень з 1834 року до кінця 19 ст. [2].

Комісія з опису губерній Київського навчального округу працювала в Київському університеті з 1851 до 1864 року. Причиною виникнення комісії слугувала пожвавлена наукова діяльність членів університету (Р. Е. Траутфеттера, К. Ф. Кеслера, К. М. Феофілактова, А. С. Роговича) з дослідження Південно-західного краю Російської Імперії в природничо-географічному та історичному відношенні. В 1849 році професори Кеслер та Феофілактов провели масштабні експедиційні дослідження в окрузі, а в другій половині 1850 року до видавничого комітету університету від них надійшли інформаційні матеріали із зоології, ботаніки та геології краю.

Ці дослідження були усіляко підтримані генерал-губернатором та управляючим Київським навчальним округом Д. Г. Бібіковим, який „виявив бажання мати відомості про те, якою мірою досліджена найближча до Київського університету місцевість”. З даних звіту, що був наданий генерал-губернатору Радою університету і включав в себе вказівки на літературні джерела з дослідження Південно-Західного краю, стало відомо, що Київський навчальний округ, у складі трьох губерній (Київської, Подільської та Волинської), вже детально досліджено в попередні роки, однак такі дослідження не слід вважати закінченими та достатніми. Спираючись на матеріали звіту, з метою продовження досліджень, 21 лютого 1851 року за розпорядженням Імператора Миколи Першого і було засновано Комісію.

Перед Комісією було поставлено завдання доповнити існуючі відомості про Київський навчальний округ новими даними, привести ці відомості в систему та видати їх у вигляді збірника чи наукової монографії. За спільним рішенням Ради університету, його окремих професорів та генерал-губернатора Д. Г. Бібікова опис губерній Київського округу повинен був здійснюватись в географічному, статистичному та історичному відношеннях (І. В. Вернадський, П. В. Павлов, О. І. Ставровський),сільськогосподарському (І. Ф. Якубовський), технологічному (А. Н. Тихомандрицький) та фізико-географічному (Р. Е. Траутфеттер, К. Ф. Кеслер, К. М. Феофілактов). Таким чином, в Київському університеті вперше розпочались комплексні географічні дослідження території, на основі опису її природних умов і ресурсів, історичних і демографічних аспектів розвитку, а також вивчення промисловості та сільського господарства, що базувалося на глибокому статистичному аналізі матеріалів.

На першому ж засіданні Комісії її діяльність була розподілена за наступними відділеннями: географічним, природничо-історичним, промисловим та статистичним. До кінця 1851 року Комісія налічувала 39 дійсних членів, 60 поважних членів, 16 співробітників, а через 10 років – у 1861 р. – 91 дійсних членів, 69 поважних членів та 40 співробітників.

Робота Комісії велась пожвавленими темпами. Лише за період з 1851 до 1854 рр. нею було видано три томи "Праць комісії з опису губерній Київського навчального округу”. Ця робота містила в собі унікальні статистичні та фактографічні дані з природи, історії, господарства та населення краю. Вона мала елементи математико-статистичного аналізу та була виконана переважно в географічному та географо-історичному стилі.В 1853 р. виникло питання про злиття Комісії з Російським Географічним товариством. Віце-голова Російського Географічного товариства М. Н. Муравйов виявив бажання пов’язати діяльність Комісії з головними завданнями своєї організації, оскільки він вбачав в ній високий науковий рівень географічного осмислення матеріалів. На підставі клопотання членів Комісії та Товариства було підготовлено проект злиття двох організацій, за яким перша отримала б назву "Відділ Російського Географічного товариства” із збереженням попереднього кола наукової діяльності, складу та внутрішнього розпорядку. Проте, міністр народної освіти Російської імперії не підтримав цей проект, зауваживши, що різниця підпорядкування не заважає плідній науковій співпраці організацій.