Історико-географічний аспект демографічного і територіального розвитку Львівської міської агломерації

94,8

*Таблицю складено за матеріалами Львівського обласного управління статистики

Кількість жителів Львова, а також п’яти районів, що розміщені навколо нього, в 1989 р. досягнула 1 229 тис. осіб, тобто 47,5 % жителів Львівської області. У самому Львові в 1989 р. проживало 786,9 тис. осіб. постійного населення.

Після проголошення незалежності України Львівська міська агломерація вступила в нову стадію розвитку. У радянський період кількість населення Львова зростала значно швидше, порівняно з прилеглими до міста міськими та сільськими поселеннями, які входять до складу агломерації. Натомість в 90-х роках ХХ ст. демографічний розвиток міста припинився. Кількість жителів Львова зменшилася більше, ніж на 7 %. Це відбуло, головним чином, внаслідок того, що суттєво зменшилася кількість мігрантів до Львова. Проте в прилеглих до Львова великих приміських селах кількість населення продовжувала збільшуватися. Внаслідок цього за міжпереписний період кількість населення в прилеглих до Львова Пустомитівському та Яворівському районах навіть дещо збільшилася. Чисельність жителів у Жовківському районі зменшилася значно менше, ніж у Львові. Тільки Городецький район, лише крайня північно-східна частина якого безпосередньо перебуває у сфері впливу Львівської агломерації зазнав демографічного занепаду.

В останні роки кількість жителів Львова знову почала поступово збільшуватися. Проте, подальший демографічний розвиток міста затримується через відсутність вільної території. За щільністю забудови, кількістю жителів в розрахунку на 1 км. кв., Львів посідає перше місце в Україні серед великих міст. Тому доцільним є розширення його територіальних меж, підпорядкування Львівській міській раді нових територій і населених пунктів.

Зокрема, доцільно адміністративно підпорядкувати Львівській міськраді м. Дубляни. Зважаючи на невелику віддаленість від міста Львова (7 км), а також тісний зв’язок його жителів з обласним центром, доцільність включення Дублян до складу території, підпорядкованої Львівській міській раді, уже давно зазначалася науковцями, а також спеціалістами з управління.Крім м. Дублян, доцільним, на наш погляд, є також підпорядкування Львівській міській раді, або безпосередньо включення в межі Львова, таких сільських поселень Пустомитівського району, як: Сокільники, Зубра, Лисиничі, Зимна Вода, Лапаївка, а також с. Малахів Жовківського району. Житлові квартали цих населених пунктів вже давно становлять суцільну забудову з територією, яка підпорядкована Львівській міськраді. Майже всі ці села розташовані вздовж головних автомобільних трас, які ведуть до Львова, й уже тривалий період є зонами активного господарського освоєння. Більшість з них розташовано всередині Львівської кільцевої дороги, яка обмежує Львів на сході, півдні та заході. Населення цих сільських поселень перебуває у тісному зв’язку з обласним центром. Зокрема, місцем роботи жителів цих поселень є, здебільшого, Львів. Економічно, організаційно, культурно вони також тяжіють до Львова.

З перелічених вище сільських населених пунктів окремої уваги заслуговує с. Зимна Вода. Його населення налічує майже 10 тис. осіб. Це найбільше сільське поселення у Львівській області, одне з найбільших сільських поселень в Україні. Доцільним є надання йому статусу селища міського типу. Нині вирішення цього питання стримується тільки тим, що статус сільського поселення має низку переваг, які приваблюють жителів Зимної Води.

Такі адміністративно-територіальні зміни сприятимуть оптимізації схеми управління містом, сприятимуть пришвидшенню розвитку як Львова, так й населених пунктів, які запропоновано підпорядкувати Львівській міській раді, або безпосередньо включити у межі міста.

Висновки. Львівська міська агломерація є однією з найбільших й найдавніших за часом формування агломерацій України. Центр агломерації, Львів, впродовж декількох століть був найбільш містом на українських етнічних землях. Остаточне формування Львівської міської агломерації відбулося ще в 60-70-х роках ХІХ ст. Тоді, внаслідок доволі швидкого економічного розвитку, кількість жителів Львова та навколишніх урбанізованих поселень перевищила 100 тис. осіб.

Демографічний розвиток Львівської міської агломерації у 50-80-х роках ХХ ст. привів до того, що кількість її населення, якщо враховувати населення навколишньої урбанізованої зони, перевищила 1 млн. осіб. Кількість жителів Львова напередодні розпаду СРСР наближалася до 800 тис. осіб. Демографічна криза 90-х років ХХ ст. призвела до суттєвого скорочення кількості жителів міста. Демографічна активізація Львова відновилася лише на початку ХХІ ст. Проте, для подальшого розвитку міста необхідним є вирішення проблеми розширення його адміністративних меж.