Історичний огляд міграційних процесів в Україні
У першому півріччі 1994 р. негативне сальдо міграції в країні становило 69,7 тис. чоловік. Переважна частина мігрантів (68%) виїхала в країни СНД і Балтії, серед них більшість (83,7%, або 139,3 тис. осіб) становили мігранти, котрі виїхали до Росії, їх кількість перевищила у 2,1 рази розміри тих, хто переселився з Росії до України. Частка мігрантів, які переїхали з України в Молдову та Білорусь, незначна, вона становила лише по 3,3% до кожної з цих країн. Потік тих, хто переселився в Україну з країн СНД та Балтії, перевищував розміри міграційного потоку з України. Обсяг чистої міграції становив 16,5 тис. осіб, з них 25% переїхали в Україну з Узбекистану, 17% - з Казахстану, 16% - з Грузії, 14% - з Вірменії [2, с. 246].
Серед емігрантів до країн СНД і Балтії переважали росіяни (76 тис. осіб, або 55%), відтак українці (41 тис., або 29%) і білоруси (3 тис., або 2,2%). Росіяни та українці вирушали переважно до Росії, відповідно 95% і 89%, білоруси - до Білорусії (60%), молдовани - до Молдови (75%). Серед загалу прибулих в Україну переважали українці - 36 тис. осіб (39%), росіян було ненабагато менше - 32 тис. (35%). Кримські татари становили 4 тис. осіб (4,6%), а вірмени - 3 тис. осіб (3,4%). 73% українців переселилися з Росії, 6% - з Казахстану, 5% - з Молдови. Росіяни переїхали переважно з Росії, кримські татари - з Узбекистану, вірмени - з Вірменії. 90% мігрантів, котрі прибули з країн Балтії, становили росіяни та українці [10, с. 246].
Із 4,3 тис. осіб, що вибули до Німеччини 40% становили євреї й тільки 19% - німці. Із 183 мігрантів, вибулих у Польщу, 56% репрезентовані українцями й лише 22% - поляками. Із 124 осіб, які обрали місцем майбутнього помешкання Словаччину, тільки 4,8% були словаками, натомість 79% тих, хто пере силився в цю країну - українці. Із 4,6 тис. прибулих до України більшість (1,7 тис. або 37%) приїхала з Німеччини. Понад половину з них (65%) - українці, що повернулися в складі контингенту військовослужбовців, та члени їхніх сімей. Міграція за межі України тривала весь 1994 рік. За цей час населення країни зменшилося внаслідок від'ємного міграційного балансу на 143,2 тис. осіб, більшість емігрантів прямувала до Російської Федерації. Еміграція в США і Канаду цього року досягла 18,1 тис., в Ізраїль - 21,7 тис., Німеччину - 9,3 тис., Австралію - 0,8 тис. осіб. Серед емігрантів переважали євреї, росіяни, українці, німці. У Російську Федерацію з України в 1994 році виїхало 147,6 тис. росіян і 77,0 тис. українців, до Німеччини вирушило 1,7 тис. німців, шукати щастя у США помандрувало 9,2 тис. євреїв, 4,8 тис. українців та 2,5 тис. росіян.
Тенденція до еміграції з України зберігалася й у першому півріччі 1995 року, впродовж якого чисельність жителів України скоротилася за рахунок еміграції на 40,8 тис. осіб, в тому числі в міських поселеннях - на 29,3 тис., а в сільській місцевості - на 11,5 тис. осіб. Майже 80,0% вибулих за межі України обрали як нове місце проживання країни колишнього СРСР, передусім, Росію. Головна частка вибулих - 68,7% - особи працездатного віку. Серед прибулих переважали іммігранти з ближнього зарубіжжя, їхня частка досягла 96,0%. Головним партнером України з міграційного обміну, як і колись, залишається Росія, яка дала нашій країні у першому півріччі 1995 року 66,0% усієї імміграції з цих країн [2, с. 249].
Значні імміграційні процеси в Україні в останні роки пов'язані з поверненням репресованих народів, а також військовослужбовців, переміщенням біженців із зон збройних конфліктів тощо.За офіційними даними, нині в Україні еміграція перевищує імміграцію. Разом з тим, постійно зростає чисельність нелегальних іммігрантів з країн, що розвиваються. За офіційною статистикою, в Україні у 1997 році мешкало 350 тис. нелегальних іммігрантів. Вони є однією з причин зростання злочинності, наркоманії, проституції, епідемій. Деякі експерти вважають, що нелегальних іммігрантів в Україні набагато більше, ніж їх реєструє офіційна статистика (до 3,5 млн. осіб) [2].
Дані про еміграцію з України за 1994-1996рр., свідчать про її кількісну стабілізацію, а також зміну залежно від економічної ситуації. Саме з цим можна пов'язати деяке збільшення виїзду в 1994р. - 58,6 тис. осіб, а також його скорочення у 1995 р. - 54,0 тис. осіб. Впродовж 1994-1996рр. до Ізраїлю виїхало 42% тієї кількості осіб, що емігрувала за кордон, до США - 31%, до Німеччини - 20%. Питома вага євреїв серед емігрантів продовжувала скорочуватися (1994 рр. - 46%, 1995 р. - 42%).
Водночас питома вага українців зростала (1994 р. - 20%), 1995 р. - 25%) [1, 18].
Продовжується також перерозподіл емігрантів-євреїв на користь розвинутих західних країн. Так, якщо у 1994р. до Німеччини виїхало 12% з них, то у 1995 р. - 16%.
Економічну природу еміграції з України підтверджують також соціальні дослідження (майже 70%) респондентів різних опитувань вважають, що до еміграції призводять економічні причини. Проблеми етнічного характеру суттєвого значення не мають [3].
Негативним для України є «відплив мозку». З 1992 р. Мінстат України проводить статистичний аналіз міграції за кордон учених. За 1992-1995рр. емігрувало 265 докторів наук. Майже 40% з них були докторами фізико-математичних та медичних наук, понад 20% - технічних наук. За даними Президії Національної академії наук України, впродовж 1995-1996рр. за кордон виїхало близько 2 тис., співробітників академії, які мали докторські або кандидатські вчені ступені. Важливо підкреслити, що на тлі загального зменшення еміграції, виїзд вчених зростає. Дослідження цієї еміграції свідчать, що з підвищенням кваліфікації вчених вона стає інтенсивною, оскільки висококваліфікованим фахівцям легше отримати дозвіл на в'їзд до країн Заходу, де правила прийому іноземців стають дедалі жорсткішими.