Історичний огляд міграційних процесів в Україні

У 1991 р. виїзд з України дещо зменшився. Було видано майже 70 тис. (разом з дітьми) дозволів (до Ізраїлю 48,5 тис. або 70%). Водночас істотно збільшився виїзд до США (разом з дітьми - 15,4 тис. осіб), ФРН (2,1 тис. осіб). Разом до обох країн виїхало понад чверті усієї кількості емігрантів.Частина дозволів, виданих у 1991 р., а також у попередньому році так і не була використана. Еміграцію уповільнила війна у Перській затоці та пов'язане з нею загострення міжнародної ситуації. Крім того, почала даватися взнаки обмеженість бази етнічної еміграції, її ресурси поступово вичерпувалися. Так, за даними перепису населення у 1989р. кількість громадян України єврейської національності, порівняло з результатами перепису 1979р., скоротилася на 23,1%, поляків - на 15,1%, греків на 5,3%, чехів на 1,7%, угорців на 0,8%. Вплинули на інтенсивність еміграції розвал Радянського Союзу і проголошення незалежності України. Надії на покращення життя, владнання питань громадянства та власності дещо пригальмували еміграцію.

У 1992 р. нові тенденції в еміграції стали виразнішими. Було видано 35,2 тис. дозволів на виїзд для постійного проживання за кордоном. Разом з дітьми обсяги еміграції становили 44,4 тис. осіб, з них до Ізраїлю прямувало 13,7 тис. осіб, або одна третина, до США - 20 тис., ФРН - 6,5 тис. осіб. Це свідчить про те, що еміграція з України втратила свій етнічний характер, набувала економічної спрямованості, переважно до розвинених і багатих країн.

Із 1993 р. виїзд з України до інших країн на постійне місце проживання фіксувався окремим рядком державної міграційної статистики. Ці показники стосувалися здійснених виїздів і тим самим відрізнялися від даних ВВІР, які фіксували кількість оформлених для виїзду документів. Державна статистика охоплювала виїзд як громадян, так і не громадян України, отже також не дозволяла точно встановити дійсний обсяг еміграції з України.

За даними Мінстату, у 1993 р. з України до інших країн виїхало і виписалося з місць попереднього проживання 48 тис. осіб. Серед них 33% емігрантів виїхало до США, 29% - до Ізраїлю, 17% - до Німеччини. Якщо порівняти державну міграційну статистику та статистику ВВІР, то виявляється, що до Ізраїлю виїхало менше людей, аніж отримало дозвіл на виїзд. Отже, не всі видані дозволи використовувалися. Водночас використаних дозволів на виїзд до ФРН та США було набагато більше.

Вперше у 1993р. Державна статистика зафіксувала національний склад міжнародних мігрантів. На кожні сто вибулих припадало 46 євреїв, 20 українців, 13 росіян. 9,5 тис. євреїв, або 43%, прямувало до Ізраїлю, 9,2 тис. (42%) - до США, 2,7 тис. (12%) - до Німеччини. Українців найбільше вибуло до США - 4 тис. (43%), Ізраїлю - 2 тис. (21%) та Німеччини - 1,8 тис. (19%) [1, с. 17]. Таким чином, перетворення еміграційного руху з України з етнічного у такий, що зумовлений іншими причинами, передусім соціально-економічними, простежується у двох параметрах. По-перше, кількість євреїв серед емігрантів скорочується і складає менше половини. По-друге, до Ізраїлю виїхало менше половини євреїв-емігрантів, тобто етнічна приналежність не була визначальною для їхнього виїзду.

Становлять інтерес дані про внутрішній розподіл еміграції. Серед осіб, які отримали дозвіл на виїзд за кордон для постійного проживання у 1987-1993 рр., найбільше було мешканців Києва (64,9 тис., або 25% від усіх емігрантів). Чимало виїжджало з Одеської (16,2%), Харківської (7,8%), Дніпропетровської (6,4%) областей. Найменше було емігрантів з Сумської, Тернопільської, Кіровоградської областей (0,2-0,5% з кожної). Впродовж семи років найбільші міста України - Київ, Одеса, Харків - утримували першість серед показників еміграції. Значним також був виїзд з Чернівецької та Житомирської областей, де було досить численне єврейське населення. Найменше емігрантів виїхало із переважно аграрних областей України.

Якщо зіставити кількість емігрантів із чисельністю населення, тобто визначити за нормою еміграції, то тут на першому місці перебуває столиця України, яка внаслідок виїзду людей на постійне проживання за кордон втратила 3,18% населення. Друге місце посідає Одеська область, з якої емігрувало 2,08% населення, далі - Житомирська (1,23%), Чернівецька (1,10%) області.

Норма еміграції приблизно співпадає з часткою єврейського населення у національній структурі регіонів. Так, за переписом 1989 р., у Києві було 3,9%) євреїв, серед жителів Одещини - 2,6%, Житомирщини - 1,4%, Чернівецької області 1,8%. Чимала кількість виїздів із Дніпропетровської і Харківської областей також пов'язана з етнічним складом населення. Євреї, за даними перепису, складали тут відповідно 1,5 і 1,3% мешканців [1, с. 18].На розподіл еміграції з областей України вплинула чорнобильська катастрофа. Найбільше постраждали від неї Житомирська, Чернігівська, Київська області та м. Київ. Питома вага жителів цього регіону серед усіх емігрантів у 1988 р. складала 34,1%, у 1989 р. - 30,8%, у 1990 р. - 30,3%, у 1991 р. - 45,7% [7, с. 18]. Як зазначалося, через ускладнення міжнародної ситуації та інші причини, у 1991 р. обсяг еміграції з України почав скорочуватися. Але це не стосується «чорнобильської зони». Кількість осіб з Києва та Київської області, що отримали дозвіл на виїзд у 1991р., збільшилася не тільки відносно, але й абсолютно і була вдвічі більшою, ніж у 1990 р. Зростання еміграції з Київської області продовжувалося і пізніше, її мешканцям у 1993р., було оформлено документів на виїзд для постійного проживання за кордон на третину більше, ніж у 1990 р. Досить високий рівень еміграції з Житомирської області. У 1993 р., вона становила 7,6% від обсягу емігрантів з України. За кількістю від'їжджаючих Житомирщина не поступається Дніпропетровській та Харківській областям, людність яких відповідно у 3 і 2 рази більша. За цим показником її випереджають лише Київ та Одеса.