Краєзнавча діяльність Південно-Західного відділу Російського географічного товариства у Києві (1873 – 1876 рр.)

Офіційне відкриття в Києві Південно-Західного відділу РГТ відбулося 13 лютого 1873 року в актовому залі контори Державного банку. На засіданні 17-ти членів-засновників (П.П.Чубинський, В.Б.Антонович, П.Г.Житецький, К.П.Михальчук, Г.П.Ґалаґан, В.Ф.Симиренко та інші відомі наукові і громадські діячі) князь М.О.Дондуков-Корсаков ознайомив присутніх з "Положенням" про Південно-Західний відділ і пожертвував у фонд товариства перший грошовий внесок (500 руб). Головою відділу обрали Г.П.Ґалаґана, популярного в Києві мецената, людину, що вболівала за виховання національної інтелігенції і матеріально підтримувала вітчизняну науку. Управителем справ одностайно обрали П.П.Чубинського. Йому ж надали почесне право виступати з програмною промовою [15]. Слід вважати, що з цього дня починає вести свій літопис наукове географічне краєзнавство як організаційна структура. А відомий історик Н.Д.Полонська-Василенко справедливо вважає цю подію першим кроком до створення майбутньої Академії наук України [16]. Один з найсумлінніших дослідників історії Південно-Західного відділу Російського географічного товариства Ф.Савченко дуже вдало назвав період 70-х років XIX ст. часом "українського науково-культурного самовизначення" [17]. Ф.Савченко цілком слушно зазначав, що Київський відділ, на відміну від інших реґіональних відділів РГТ, зокрема Кавказького, мав національне обличчя, "український характер ".

У вступній промові на першому засіданні новоутвореного Товариства П.П.Чубинський наголосив, що утворення відділу покликане пожвавити економічний й інтелектуальний стан суспільства, сприяти виникненню нових наукових осередків в Україні. Зазначивши, що одним з головних завдань відділу є організація етнографічно-статистичного вивчення краю, насамперед трьох основних етнографічних типів – українського, польського і єврейського. Згадавши імена видатних українських і польських дослідників краю, Чубинський закликав присутніх працювати на користь країни, "откуда пошла есть руськая земля".Навколо Товариства згуртувався потужний прошарок української інтелігенції. Його активними членами були В.Б.Антонович, М.П.Драгоманов, П.Г.Житецький, М.І.Зібер, О.Ф.Кістяківський, О.В.Клосовський, О.М.Лазаревський, М.В.Лисенко, С.О.Подолинський, О.О.Русов, І.Я.Рудченко, М.П.Старицький, М.П.Яснопольський. З перших днів існування Відділ розгорнув активне дослідження природних умов і соціально-економічного життя краю. Зокрема, К.М.Феофілактов здійснював вивчення геологічної будови і рельєфу, О.С.Рогович – рослинного світу, О.В.Клосовський – клімату, П.П.Чубинський, М.І.Зібер, С.А.Подолинський – населення, М.П.Яснопольський – стан хлібної торгівлі тощо. Особливу увагу вчені звертали на краєзнавче вивчення Києва, провівши 2 березня 1874 року одноденний перепис населення міста. Перепис дав цінні відомості про кількісний, становий, релігійний, національний склад населення, допоміг скласти розгорнуту краєзнавчу економіко-географічну характеристику міських жителів, яких, до речі, за переписом налічувалось 127551 осіб.

За матеріалами перепису у 1875 р. побачила світ книга "Киев и его предместия: Шулявка, Соломинка с Протасовым Яром, Байкова гора и Демиевка с Саперною слободкою по переписи 2 марта 1874 года, произведенной и разработанной Юго-Западным Отделом Императорского Русского Географического Общества". Книга містила значний статистичний матеріал, але була вкрай вороже зустрінута реакційними колами. Їх рупор – газета "Киевлянин", яку редагував професор університету В.Шульґін, вміщувала інспіровані властями матеріали, де висловлювався сумнів з приводу достовірності наведених у праці відомостей про соціальний і національний склад населення міста. Проти цих необґрунтованих звинувачень у "Киевском телеграфе" виступив М.І.Зібер. Тоді "Киевлянин" почав приписувати членам Південно-Західного відділу "...поширення соціалістичних ідей". Це негативно вплинуло на долю цієї науково-краєзнавчої організації.

Важливе місце в діяльності відділу займало налагодження відносин з іншими науковими товариствами й установами, обмін друкованою продукцією, складання і поширення програм для збирання матеріалів про край і предметів для музею, підготовка та заслуховування рефератів. Було закладено бібліотеку та музей.

У 1874 р. відділ одержав запрошення взяти участь у Географічному конгресі і географічній виставці в Парижі. Для відбору колекцій і складання бібліографічного огляду головних географічних та етнографічних праць про край, як було зазначено вище, було створено комісію під головуванням М.П.Драгоманова. На виставку надіслана колекція фотографій видів місцевості України, типів жителів та узорів-орнаментів.

Свої реферати на виставку представили: В.Б.Антонович "Про ремісничу і фабричну виробничу діяльність у Південно-Західному краї в кінці XVIII ст.", М.П.Яснопольський "Про умови торгівлі Південно-Західного краю і Малоросії з північно-західними і особливо польськими ринками", О.В.Клосовський "Деякі дані для кліматології м. Києва", О.К.Волков "Про сільські ярмарки та значення їх для вивчення кустарної промисловості", О.О.Русов "Російські тракти кінця XVII і XVIII ст." та "Деякі дані про Дніпро із атласа кінця минулого століття". Протягом восьми місяців відділ мав свій друкований орган – газету "Киевский телеграф". За матеріалами перепису населення 1874 року на сторінках "Киевского телеграфа" вийшло цілий ряд аналітичних матеріалів, зокрема "О жилище бедного населення Києва", "Квартирний вопрос в Києве", "Женский труд в Києве" та ін. [19].