Іван Франко як історіограф Галицького краєзнавства (до 150-річчя від дня народження)

В окремий розділ І.Я.Франко виділяє краєзнавчі дослідження, що стосуються “людини як витвору природи” (антропологія), початку її цивілізації (праісторична археологія) і її характеристики як належної до певного племені (етнографія). Вчений, на нашу думку, помилково зазначає, що “ці дослідження не мають практичної мети, і значний їх розвиток засвідчує наявність ідеалізму в житті сучасного людства” [15]. Разом з тим, він констатує, що антропологічно-етнографічні дослідження, а особливо в галузі фольклористики – науки про витвори народної уяви, є одним з найбільш характерних проявів сучасного наукового піднесення.

Найбільш широко у працях І.Я.Франка репрезентоване історичне краєзнавство. “Історичні дослідження у нашому краї, - зазначає І.Франко, - протягом останніх кільканадцяти років набрали великого розмаху. На їх пожвавлення мали значний вплив такі високообдаровані і працьовиті вчені, як Бельов-ський, Стадніцький, Шайноха, Шуйський, Ліске, а також ряд молодших дослідників, що гуртуються у Кра-ківській Академії наук, а також у недавно створеному історичному товаристві у Львові, заснованому головним чином слухачами покійного Ліске” [16]. І.Я.Франко наголошує на важливості врахування в процесі краєзнавчого дослідження краю тих обставин, що “Галичина провінція неоднорідна, як щодо етнічного складу, так і щодо історії. Це зліпок неоднакових частин, кожна з яких має різну, принаймні почасти, історію” [17]. Ці методологічні засади є важливим й сьогодні.Докладно І.Я.Франко аналізує одну з небагатьох на той час комплексних краєзнавчих праць Болеслава Лімановського “Галичина пером і олівцем” (1892), присвячену краєзнавчій характеристиці регіону. Польський публіцист, соціолог та історик Болеслав Лімановський (1835–1935) свою працю поділив на 10 розділів: 1) земля та її природа; 2) населення; 3) історичний нарис; 4) людські оселі; 5) політична структура і політичне життя краю; 6) земельна власність і сільське господарство; 7) промисловість; 8) торгівля, кредит, шляхи; 9) освіта; 10) філантропічні установи і товариства [18]. І.Я.Франко, аналізуючи доцільність подібного плану, робить висновок, що “певна хаотичність у розподілі предмета свідчить, що автор, незважаючи на безперечну пильність у зборі матеріалу і мудру інколи економність при його викладі, не осягнув свій предмет з достатньою глибиною, не зумів через увесь свій нарис провести як одне ціле ідею, що була б живлющим для всіх розділів і творила з них живий витвір духу, який заговорив би з нами своїм індивідуальним життям” [19].

Відзначивши численні недоліки праці і присоромивши українців за те, “що досі Галичина не здобулася на подібну працю, а чекала, поки її напише людина, що живе за кордоном”, І.Я.Франко водночас наголошує, що “книга п. Лімановського повинна стати підручною для кожного, хто хоче мати якесь уявлення про оправи краю. З її змістом мусить познайомитися вся наша інтелігенція, особливо молоде покоління, що тепер, як і двадцять років тому, відзначається неуцтвом у питаннях і справах свого найближчого оточення” [20]. У кінці своєї статті І.Я.Франко закликає до повсюдного розгортання краєзнавчих досліджень як важливого суспільно-політичного і науково-культурного чинника, рекомендує до відкриття Галицької крайової виставки 1894 року підготувати видання “докладної, науково опрацьованої книги “Краєзнавство Галичини” [21], яка була б “найбільш тривалим пам’ятником” у відзначенні відкриття виставки.

На жаль, до пропозицій і побажань великого вченого і мислителя тоді не прислухалися. Побічно зазначимо, що й до наших днів роль І.Я.Франка у розробці теоретичних питань українського краєзнавства належним чином ще не оцінена. Лише у роки незалежності України краєзнавчі праці І.Я.Франка вводяться у науковий обіг. Дослідникам його краєзнавчої спадщини є над чим працювати. Адже перу І.Я.Франка належить понад сто п’ятдесят краєзнавчих праць [22, с. 22].

Література

1.Герасим’юк Христина. Маловідома спроба регіоналізації Карпат Г. Величка в кінці ХІХ ст. // Проблеми географії України: Матеріали наукової конференції (Львів, 25–27 жовтня 1994 р.). – Львів, 1994. – С. 51.

2.Франко І. Я. Галицьке краєзнавство // Франко І. Я. Твори у 50-ти томах. – К., 1986. – Т. 46. – Кн. 2. – С. 117.

3.Там само.

4.Там само. – С. 118.

5.Романів О. М., Грицак Я. Й. З іменем Шевченка // Аксіоми для нащадків: Українські імена у світовій науці. – Львів: Меморіал, 1992. – С. 22.

6.Там само. – С. 23.