Іван Франко як історіограф Галицького краєзнавства (до 150-річчя від дня народження)

Праця І.Я.Франка має велике значення і для сучасних істориків науки. Адже в силу історичних обставин здобутки галицького краєзнавства, в т. ч. й географічного, стали доступними для дослідників лише з 90-х років ХХ ст., коли відкрилися спецфонди у бібліотеках і архівах.

Аналіз розвитку і стану галицького краєзнавства І.Я.Франко розпочинає з характеристики статистично-економічних праць “як над тою частиною краєзнавства, яку вважаю найважливішою і гідною найпильнішого вивчення не тільки вченими фахівцями, а й всіма, хто хоче бути справжнім громадянином краю...” [11]. Зацікавленість у краєзнавчому вивченні економіки, статистики, природи, етнографії та історії Галичини, як справедливо зазначає І.Франко, припадає на початок 1870-х років.

У 1874 році у Львові побачила світ праця польського дослідника В.Рапацького “Ludnose Galicji”, де автор вперше зробив спробу дати демографічну характеристику краю. Ця праця сприяла пожвавленню на ниві статистики у краї. У цей час побачили світ також статистично-економічні праці українського статистика, економіста та публіциста В.М.Навроцького, який викривав грабіжницьку економічну політику австрійської адміністрації та польської шляхти, що намагалися перетворити Галичину в земельно-сировинний придаток Австро-Угорської монархії.

І.Я.Франко характеризує діяльність відомих статистиків, економістів, аналізує їх праці, присвячені різним аспектам господарства Галичини, зокрема, М.Марасе, Т.Пілата, В.Охенковського, Ю.Клечинського, М.Зиблікевича, Т.Рутовського, С.Щепановського, В.Левицького та ін. Характеризуючи тогочасну періодику, І.Я.Франко докладно зупиняється на аналізі органу крайового статистичного бюро “Wiadomosci statystyczne o stosunkach krajowych”. Позитивно відзначає діяльність комісії у справах крайової промисловості, зокрема видання нею цінних монографій про окремі галузі крайової промисловості (деревообробна промисловість, ткацтво, виробництво крохмалю, цукроварні, пропінація і ґуральництво), в яких на основі архівних і офіційних матеріалів зображено історію розвитку або занепад цих галузей, статистику їх сучасного стану.

Багато цінних краєзнавчих матеріалів, присвячених розвиткові промисловості та торгівлі в Галичині, містилось у щомісячнику “Ekonomista Polski”, заснованому Т.Рутовським, С.Щепановським і В.Левицьким у 1890 році у Львові.

Найважливішим напрямом краєзнавства, за І.Я.Франком, є природознавство. За його визначенням, – “це опис краю і його природних умов, географія з орографією і гідрографією, геологія, опис фауни і флори, клімату і т. п.” [12].Роблячи екскурс в історію становлення географічного краєзнавства, І.Я.Франко зазначає, що цей напрям краєзнавства здавна набув поширення у багатьох країнах; має він певні досягнення й в Галичині. Поштовхом для цих досліджень стали дуже важливі фактори – практичні потреби купців, промисловців, гірників, рільників і т. п. Для кожного з них було важливо пізнати природу і природні ресурси краю, властивості його клімату, ґрунтів тощо. Систематичне наукове дослідження Галичини розпочалося від заснування Краківської Академії наук і утворення при ній Фізіографічної комісії. Корисні матеріали для вивчення природи Галичини містяться у науковому збірнику комісії “Pamietnika fizjograficznego”. Важливу роль у розгортанні географічного краєзнавства відігравало Львівське природознавче товариство ім. Коперніка та його журнал “Kosmos”, заснований у 1876 році. На сторінках часопису містилося багато публікацій про корисні копалини, внутрішні води, флору і фауну Галичини. Серед авторів журналу були такі відомі тогочасні вчені-природознавці, як геологи Р.Зубер, Е.Дуніковський, В.Шайноха, гео-хіміки Б.Радзішевський, Б.Ляхович та ін. І.Я.Франко проаналізував творчий доробок багатьох відомих українських польських та німецьких краєзнавців-природодослідників, зокрема географа і педагога, автора підручників з географії К.А.Беноні, геоботаніка, географа та мандрівника, професора Львівського університету А.Ремана, геолога, професора мінералогії Львівської технічної Академії Ю.Медвецького, ботаніка, професора Львівського університету Е.Гюккеля, геолога та зоолога, дослідника фауни Львівщини та Поділля М.Ломницького, ботаніка, історика природознавства Ю.Ростафінського, лісознавця і ботаніка Е.Головкевича, зоолога, професора Краківського університету М.Новицького-Сілу, геолога, професора Львівського університету Р.Зубера та багатьох інших.

Докладно зупиняється Іван Якович на характеристиці тогочасних періодичних видань, в яких представлена природознавча і краєзнавча тематика, особливу увагу звертає на енциклопедичні видання і в першу чергу на 15-томний “Slownik geograficzny”, який містить величезну краєзнавчу джерельну базу з різних аспектів природознавчого краєзнавства Галичини [13].

Не залишилися поза увагою дослідника й картографічні краєзнавчі джерела краю. Серед кращих краєзнавчих видань І.Я.Франко відзначив наочну карту Максиміліана Бодинського, видану під час крайової виставки у 1877 р., “де звернуто особливу увагу на стан залюднення, якість ґрунтів, мінеральні багатства, копальні, фабрики і т. п.”. Проте І.Я.Франко констатує, що “на жаль картографія у нашому краї не процвітає внаслідок централізації у Відні картографічних досліджень і підприємств, здатних виготовляти карти, які відповідали б вимогам сучасної науки” [14].