Спонтанне монологічне мовлення у методиці викладання англійської мови

У навчанні спонтанного монологічного мовлення широко використовується така ефективна вербальна опора, як логіко-структурна схема, яка забезпечує послідовність висловлювання. Наприклад, Учитель: Розкажіть про себе, користуючись схемою.

My name is …

My surname is …

I am … years old

I am a pupil of the … form.З метою навчання доцільніше використовувати звуковий зразок, в якому після кожної фрази передбачена пауза для висловлювання учнів за аналогією [17, 102]. Проте слід пам'ятати, що поступово опори обов'язково усуваються.

Головне завдання третього етапу - навчити учнів створювати монологічні висловлювання текстового рівня різних функціонально-смислових типів мовлення в такому обсязі, який передбачено програмою для даного класу. Цей етап характеризується розвитком умінь виражати своє особисте ставлення до фактів чи подій, про які висловлюється учень; формулювати критичну оцінку і доводити правильність будь-якого факту; включати до свого мовлення елементи розмірковування, аргументації. Одночасно повинно відбуватися збільшення обсягу висловлювання. Учні повинні заздалегідь засвоїти ряд словосполучень і штампів, характерних для монологічного мовлення.

Завдання на цьому етапі формулюється таким чином, щоб учень не міг обмежитись двома-трьома реченнями. Наприклад, учитель говорить: Якщо ви згідні з таким твердженням, наведіть свої докази (Київ - дуже красиве місто).

Виконуючи такі завдання, учні вчаться розвивати думку, передавати її засобами англійської мови, доводити правильність своїх тверджень.

Розділ ІІІ.

2. Система вправ для навчання спонтанного монологічного мовлення.

Згідно з трьома етапами формування вмінь монологічного мовлення виділяють три групи вправ:

І група - вправи на об'єднання зразків мовлення рівня фрази у понад - фразову єдність;

ІІ група - вправи на створення власного монологічного висловлювання понадфразового рівня;

ІІІ група - вправи на створення власного монологічного висловлювання текстового рівня.

Вправи І групи.

При виконанні цих вправ учні мають оволодіти засобами міжфразового зв'язку. Їх можна віднести до умовно-комунікативних продуктивних вправ. Це вправи на приєднання; вони виконуються в режимах «учитель - учень», «фонограма - учень», «учень - клас».

Наприклад, тема «Школа» (підтема «Класна кімната»).

Завдання: діти, давайте опишемо з вами кабінет іноземної мови. Я почну, а ви допомагайте мені.

T: Our English study - room is large and light.

Pl: There are tree windows in the study - room.

P5: There are books, pens and pencil on the pupils' desks