Спонтанне монологічне мовлення у методиці викладання англійської мови

уміння з'єднувати декілька мовленнєвих зразків, наприклад: Хто це і який він? Що робить? Тощо;

уміння досить повно висловлюватись відповідно до запропонованої комунікативної ситуації;

уміння відносно правильно оформити своє висловлювання мовними засобами англійської мови;

уміння оптимально використовувати мовний матеріал певної теми;

уміння залучати для викладу певної теми матеріал сумісних тем [13,31].

Мовленнєві завдання для реалізації монолого-повідомлення передбачають здійснення таких мовленнєвих дій:повідомити фактичну інформацію (Хто? Що робить? Який? Навіщо?), поєднуючи речення в логічній послідовності;

для монологу розповіді:

розповісти про себе (свого друга, школу…);

висловити при цьому свою думку;

для монологу-опису:

описувати природу, місто, зовнішність…, використовуючи слова і словосполучення, що означають якості (добрий/злий тощо);

для монологу-міркування:

переконати співрозмовника в чомусь;

навести докази за чи проти певної дії…;

спонукати співрозмовника до певних дій.

Монологічне висловлювання можна класифікувати залежно від комунікативних умов, протяжності, ступеню оригінальності, характеру змісту, мотивації та ін.

Одним із завдань курсу англійської мови в школі є навчання не підготовленого (спонтанного) мовлення. Використання попередньо відібраних учнями повідомлень слід розглядати як ефективний засіб розвитку вмінь спонтанного монологічного висловлювання.

З мовної точки зору монологічне мовлення характеризується структурною завершеністю речень, відносною повнотою висловлювання, розгорнутістю та різноструктурністю фраз. Крім того, йому властиві також досить складний синтаксис, а також зв'язність, що передбачає володіння мовними засобами.

Такими засобами виступають лексичні та займенникові повтори, сполучники та сполучникові прислівники, прислівники або сполучення іменника з прикметником у ролі обставини місця та часу, артиклі тощо.

Наприклад, адвербіалії часу та послідовності: later that; адвербіалії причин та наслідку: why, that's why, so, at first, so that …

Як сполучні засоби в монолозі вписуються також усно-мовленнєві формули, які допомагають почати, продовжити чи закінчити висловлювання: to begin with, well, let's leave it at that; а також показують ставлення того, хто говорить; to my mind, there is no doubt, people say, because of that, in short.

Мінімальною структурною одиницею монологу є переважно повне речення.