Прийоми активізації навчального процесу на уроках англійської мови
Продуктивність стосується як змісу, так і форми висловлювання. З точки зору змісту - це багатство фактів, відомостей, думок, потрібних для досягнення поставленої мети. Стосовно форми продуктивність визначається кількістю нових комбінацій засвоєного матеріалу: чим менше у висловлюванні заученого, тим вища його продуктивність.
Самостійність уміння говорити іноземною мовою передбачає незалежність від рідної мови (безперекладний характер говоріння), а також від опор-підказок, що свідчить просамостійне планування свого висловлювання і підбір відповідних мовленнєвих засобів.
Динамічність уміння – це його здатність до переносу. Вона співвідноситься з такою ознакою навички, як гнучкість, проте гнучкість забезпечує перенос навички в аналогічні (подібні) ситуації спілкуваня, а динамічність уміння – у нові.
Під інтегрованістю розуміють таку якість уміння. Що виникає на основі активного синтезу різних навичок, на яких воно базується (автоматизовані компоненти), а також інтеграції автоматизованих і неавтоматизованих компонентів уміння – мотивів, інтересів, життєвого досвіду, знань, усіх сфер особистості мовця. З останнього випливає важливий методичний висновок: навчання мовленнєвого вміння неможливе без підключення усіх сфер особистості учня.
6.Психофізіологічні механізми говоріння.
Проблема механізмів мовлення вперше була поставлена відомим ученим М.І.Жинкіним, який зазначав, що формування, перебудова і запуск механізму мовлення мають місце в результаті обміну повідомленнями. Найбільш загальними механізмами двостороннього процесу мовленнєвого спілкування є механізми прийому і видачі повідомлення, усередині яких знаходяться механізми осмислення (в єдності аналізу та синтезу, що проявляються по-різному на різних рівнях смислової обробки мовного матеріалу); пам’яті (в єдності довготривалої/постійної пам’яті та короткочасної/оперативної пам’яті); випереджаючого ссинтезу, без якого неможливе жодне висловлювання.
Процеси осмислення, утримання в пам’яті, випередження є тими внутрішніми механізмами, за допомогою яких реалізується діяльність основного операційного механізму мовлення, визначеного М.І.Жинкіним як єдність двох ланок: 1) складання слів з елементів і 2) складання фраз із слів. У кожній з цих ланок також є дві ланки: вибір і складання.
Згадавши загальні механізми двостороннього процесу мовленнєвого спілкування, перейдемо до розгляду окремих механізмів говоріння.
Одним з найпростіших механізмів мовлення є механізм відтворення або репродукції. Незважаючи на продуктивний характер говоріння, в ньому є елементи репродукції. (Так за даними Е.П.Шубіна, репродукція готових блоків в англійському побутовому діалозі становить близько 25%). Репродукція може бути повною або частковою. У першому випадку використовуються готові ключові фрази, взяті з тексту без змін, для передачі нового змісту; у другому – це репродукція-трансформація, яка пкркдбачає передачу змісту в нових формах. З погляду методики часткове використання репрордукції з метою виконання мовленнєвого завдання у процесі навчання говоріння можна вважати позитивним моментом, проте репродукування вивченого як засобу контролю необхідно уникати.У механізмі вибору розрізняють вибір слів і вибір граматичної структури. На вибір слів впливає комунікативна мета повідомлення, стосунки між комунікантами, їх спільний життєвий досвід, особливості репіциєнта тощо. Тому повністю автоматизувати процес вибору слів навряд чи можливо. В той же час мовлення комуніканта, який “підбирає слова”, уповільнюєьтся, створюється розрив у часі між формуванням змістової сторони висловлювання і його мовним наповненням. На вибір граматичної структури також впливає комунікативна мета, асоціативний зв’язок структури з її функцією в мовленні.
Механізми репродукування і вибору підпорядковані механізму комбінування, який передбачає таке формування словосполучень і фраз, коли мовець використовує знайомі йому мовні компоненти в нових словосполученях. Від якості сформованості механізму комбінування залежать такі ознаки мовленнєвого вміння говоріння як продуктивність, новизна, швидкість.
Тут особлива увага звертається на вдосконалення навичок говоріння. Студентів можна зацікавити спілкуванням, запропонувавши комунікативні ігри. Гра може бути проведена в кульмінаційний період заняття як можливість для студентів використати лінгвістичні знання, щойно засвоєні. Наголос при цьому слід робити
на якості комунікації, а не на виправлення помилок. Студенти співпрацюють, обмінюються досвідом, обгрунтовують свої думки, вислуховують міркування інших. У комунікативних іграх можуть використовуватися такі прийоми, як парна робота, заняття в малих групах та робота всієї групи, де кожен студент може вільно рухатися по кабінету в пошуках необхідної інформації.