We study anatomy. Tibetan medicine

The doctor became an expert when his theoretical knowledge and practical abilities blended in perfect synchronization. But this took decades to achieve even for "especially gifted" people.

1. Are the methods of treatment used by ancient Tibetans different from modern methods?

2. What are the primary theoretical ideas of Tibetan medicine?

3. What did they think about treatment of the sick organism?

4. What did they single Out among the "external" reasons causing diseases?

5. What did food form in the human orga¬nism?

6. What does the treatise say about medicine?

7. What kind of information had a Tibetan doctor to retain in his memory?

8. What did the ancient medics use instead of a modern diagnostic laboratory?

9. How was the pulse felt by a doctor in that time?

10. What human organs did the fingers obtain information from?

Тибетська медицина.

Методи лікування, які використовували древні тибетці значно відрізняються, як в теорії, так і в практиці від сучасних методів. Однак, ми не можемо незаслужено забувати ці знання, уміння ,які удосконалювались понад тисячі років, тільки тому, що нам не вдається їх зрозуміти. Більше того, як наші дослідження показали, що ці знання очевидно корисні.

Бурятські вчені мали в своєму розпорядженні понад 20,000 древніх ксилогравюр (це гравюра на дереві) з різних наук Тібету, Санскриту, Древніх Монголів і Китайців.Трактати з медицини складають значну частину з них. Вони включають Chjud-shi – 14,000 рядків наповнених метафорами (образами) віршів, які є найголовнішим до тибетської медицини.

В наш час вчені вивчають десятки і сотні книжок, без яких неможливо вловити (зрозуміти) значення головних наукових робіт.

Початкові теоретичні ідеї тибетської медицини по своєму досить логічні.

Тибетське фізичне поняття “здоров’я” та “хвороба” як будучи не протилежно різними природними етапами але двома диалектрально протилежними аспектами єдиного процесу є виправданими. Тибети вважали, що хвороби були спричинені порушенням балансу головних життєвих сил і що хвороба відображала страждання цілого організму, а не окремих органів. Тому треба було лікувати весь організм.

Серед зовнішніх причин, що спричинюють захворювання, тибетська медицина виділяла їжу особливо. Згідно з “Чжу-ші” їжа формувала у людському організмі поживний сік, який формувався в 7 відповідних етапах (включаючи стан крові) в курсі з 7 днів. завданням тибетських лікарів було скоротити цей період так як тільки можливо. Трактати свідчать, що певні ліки можуть вилікувати організм за день.

Тибетській лікар мав пам’ятати інформацію, яка містила 22500 сторінок сучасних текстів. Його органи відчуттів: зір, слух, нюх, смак та дотик – мали бути досить розвиненими.

Древні медики використовували їх замість сучасних діагностичних лабораторій.

Досвідчені діагностики, свідчили трактати, могли відрізняти 400 різних різновидів пульсу. Лікар відчуває пульс по променевій артерії руки пацієнта, з 2,3,4 пальцях обох рук. Кожен палець одержує інформацію від 1 до 6 головних людських органів – серце, печінки, обох нирок, легенів та кишкового тракту.