Загальна характеристика маршруту (Алушта–Микита–Ялта–Ластівчине гніздо)
Зі зручного ослона, вирубаної на тропі, що веде з верхів'їв Уч-Коша, відкривається творіння Небесних живописців під назвою Ялта. Чудесна картина! Поруч каньйон, а там, за далекими стовбурами корабельних сосен, твій будинок і дах понтийський, пурпурний захід і солодкий смак інжиру.
Врата Раю. веселка, Що Блищить, перекинулася від санаторію Долосси до села Ай-Василь. Під нею - рожевий античний берег з мармуровими палацами.
Знайомство еллінів з північними берегами Чорного моря почалося в VIII - VII вв. до н.е., у часи Гесіода. Для греків Північне Причорномор'я, Крим, Кавказ були країнами легендарними, міфічними. У них разом з людьми могли жити й боги, яким не залишилося місця в тісній Елладі. Сюди, на північні й східні береги Понта, уява греків відсилало й бурлаку Геракла, і подвижника Прометею, і нещасну Іфігенію...
Зачарування Ялти залучало сюди не тільки грецьких героїв, але й царів, поетів, письменників, художників, композиторів. Тут побував всі кольори й розум Росії. Досить раз пройтися по набережній, по вузьких вуличках і гірських провулках, щоб вас тягло в Ялту постійно, як у міфічний Едем. Але славне місто реальне - із заходами й ароматами сонця, моря, троянд і знаменитих південнобережних вин.
Сидиш на гірському ослоні, любуєшся містом, оспіваним письменником Олександром Гріном як чарівний Лисс, із плодоносною землею, де наливається нектаром виноград і в'ються гліцинії бузковим каскадом. А за спиною, в ущелину глухому, у срібному гроті - обитель німфи. І справді, товщу гірського хребта пронизує дивовижна печера. Нагорі, на Никитській яйлі, спелеологи кидали флюосцерин - зелену фарбу, і вона офарбила смарагдом підземні води, які вириваються назовні потужним потоком у Массандрі. Але знайти вхід і проникнути в печеру ще не вдалося нікому, видно час і таїнство бережуть її. Лише один спелеолог-шаман знає її таємничі начертанья, він живе серед нас і просив поки не відкривати його імені. Він чекає Великого вказанья. І чомусь дивно й гірко шаманить, виконуючи колдовські танці, і стукає в мої двері по ранках...
Здіймися вище по ущелині Уч-Кош, туди до Червоного Каменю, притули голову до скельної утроби й почуєш із підземного нутра дзенькіт золотих підошов. Там живе Діва Свята - Богиня таврів, древнього народу Криму.А повітря який! Вдихаєш його й відразу здоровішаєш, начебто п'єш еліксир молодості. І наповнюєшся божественним духом!
Приходь, мандрівник російський, або турист чужоземний, або обиватель хамовитий, у цю лісову обитель. Посидь у тиші, полікуйся хвоєю сосновою, подумай про Вічний і підніми погляд зачарований - на Врата Раю - блистаючу сонцем і радістю світлу Ялту.
Ластівкіно гніздо:
Ластовкіно гнездо, що стало емблемою південого берегу Криму – пам’ятка архітектури. Цікаве спорудження, що в мініатюрі нагадує рицарську фортецю, відважно прилепилося на самому краю 40-метрової Аврориної скелі на мисі Ай-Тодор. Споруджено по проекту архітектора Л.В.Шевруда у 1911-1912рр. Поряд з ластівкиним гніздом, на мисі Монастир-Бурун – маяк, по іншу сторону бухти – скеля Парус.
1.2. Сегментація тура
Географічні сегменти.
Маршрут руху екскурсії проходить через гористу місцевість. Карта місцевості зображені на малюнку 1.1.
Демографічні сегменти.
У даній місцевості проживає сільське населення в основному росіяни й татари. Населення доброзичливо настроєне до туристів, тому, немає потреби побоюватися за безпеку групи. До того ж туризм є основним джерелом заробітків у даній місцевості, що також буде сприяти проведенню екскурсії.
Сезонні сегменти.