Фізичне виховання учнів при захворюваннях органів дихання

а) умовно-рефлекторно посилюється дихання. Це відбувається за наступним механізмом - дозовані спеціальні фізичні вправи, які співпадають з фазами дихання (рухи руками, ногами, тулубом), стають умовними подразниками дихального центру і рефлекторно викликають прискорення та поглиблення дихання.

б) велику роль у регуляції процесу дихання відіграє носолегеневий рефлекс, виникаючий при диханні через ніс. Подразнення рецепторів у верхніх дихальних шляхах рефлекторно призводить до розширення бронхіол та поглиблення дихання.

в) на регуляцію дихання при виконанні фізичних вправ значний вплив має кора головного мозку. Вона визначає не лише пусковий, але й корегуючий вплив, тому що протягом виконання всієї фізичної роботи відбувається відповідні зміни темпу і ритму. Такі корекції відбуваються не лише умовно-рефлекторно, але й з включенням свідомості. А вказівки вчителя про особливості дихання при виконанні фізичних вправ необхідно розглядати як необхідну умову формування дихальної навички.

Гуморальний механізм нормалізації і процесу газообміну, збудження дихального центру при виконанні фізичних вправ полягає у наступному - при виконанні фізичних вправ активізується обмін речовин у м’язах, внаслідок чого в кров надходить більша кількість СО2 і молочної кислоти, які подразнюють дихальний центр.

Під впливом фізичних вправ покращується крово та лімфообіг в легенях та плеврі, що сприяє активізації регенеративних процесів та попереджує ускладнення: утворення спайок та сполучної тканини, емфіземи.

Спеціально підібрані вихідні положення при виконанні фізичних вправ, покращують дренажну функцію легень та сприяють видаленню з бронхів та альвеол патологічних утворень : слизу та гною.

Дихальні вправи, спрямовані на максимальне розширення грудної клітки та посилення роботи діафрагми, допомагають розсмоктуванню та розтягуванню спайок, що утворилися та ліквідації больових відчуттів та компенсують недостатність грудного дихання.Таким чином, дозовані фізичні вправи покращують функціональний стан дітей з патологією системи дихання та мобілізують компенсаторні фізичні механізми.

Ш.

Для реабілітації дітей з хворою дихальною системою застосовуються фізичні вправи з обов’язковим врахуванням особливостей захворювання.

Бронхіальна астма - хронічне захворювання, яке характеризується приступами експіраторної задишки (задухи) внаслідок спазму дрібних бронхів з появою у них ексудату. Бронхіальна астма вважається алергічним захворюванням. В якості алергену можуть бути найрізноманітніші причини - запахи, шерсть тварин, харчові та лікарські речовини. Захворювання виникає за умови:

1) схильності організму до порушення нормальних взаємовідносин різних відділів ЦНС ( пониження порогу збудливості вегетативної нервової системи та підвищеною чутливістю блукаючого нерва), які регулюють функції гладенької мускулатури бронхів призводить до спазму бронхів, що значно утруднює видих і повітря повністю не виходить з дихальних шляхів. Затримка повітря в легенях сприяє їх розтягненню і розвитку емфіземи легень.

В дитячому віці виникненню хвороби сприяють 2) хронічні ураження слизової дихальних шляхів та 3) окремі інфекційні захворювання - кір, коклюш тощо.

Лікувальна фізкультура показана тільки в періоди між приступами. Особливості клінічних проявів бронхіальної астми і визначають завдання фізичної культури:

- відновлення врівноваженості процесів збудження та гальмування в корі головного мозку та відновлення нормального стереотипу регуляції дихання;