Банківські кредити
Деякі кредити можуть надаватися і без забезпечення, якщо банк на це дає свою згоду.
Відсутність забезпечення може бути викликана як об'єктивними причинами, коли економічна природа кредиту не передбачає вкла¬дення коштів у матеріальні цінності (наприклад, кредити на виплату заробітної плати, на виставлення акредитивів тощо), так і суб'єктив¬ними, коли банк іде на це свідомо, страхуючи свій підвищений ри¬зик великими позичковими процентами.
У процесі кредитування клієнтів банк не тільки вимагає повер¬нення одержаної позички, а й сплати процента за користування нею. В умовах ринкових відносин процент є об'єктивним супутни¬ком кредиту, його складовою ланкою, оскільки кредитна опера¬ція— це акт комерційного продажу на певний строк грошових коштів. За рахунок процентів банки покривають свої витрати й одержують прибуток. Процент є також одним із засобів управлін¬ня сукупним грошовим оборотом, що застосовується Національ¬ним банком.
Кредити, які надаються банками, поділяються: а) за строками кредитування — короткострокові — до 1 року; довгострокові — понад 1 рік;
б)за забезпеченням — забезпечені заставою (майном, майнови¬ми правами, цінними паперами), гарантовані (банками, фінансами
чи майном третьої особи), з іншим забезпеченням (поручительство,
поліс страхової організації тощо), незабезпечені (бланкові);в)за ступенем ризику — стандартні; з підвищеним ризиком;
г)за методами надання — у разовому порядку; відповідно до
відкритої кредитної лінії; гарантійні;
д)за способами погашення — водночас, у розстрочку, за вимо¬гою кредитора або заявкою позичальника, з регресією платежів;
є) за строками погашення — строкові (до закінчення встановле¬ного строку погашення), відстрочені (пролонговані), прострочені.
Банківське кредитування здійснюється із застосуванням таких позичкових рахунків: простий, спеціальний, контокорентний.
Простий позичковий рахунок є найпоширенішою формою бан¬ківського строкового кредитування. На ньому може бути тільки ак¬тивне (дебетове) сальдо, кожний факт видачі і погашення кредиту оформляється відповідними документами клієнта або банку (платіж¬не доручення, розпорядження кредитного відділу банку операційно¬му відділу тощо).
Спеціальний позичковий рахунок застосовується банком в окре¬мих випадках, наприклад, у разі кредитування позичальника під за¬ставу векселів. Він є формою обліку позичок до запитання. Якщо на цьому рахунку виникає кредитове сальдо, воно в той самий день має бути зараховане на поточний рахунок позичальника. Погашення кредиту може здійснюватися як за платіжними дорученнями пози¬чальника, так і через зарахування коштів, які надходять на його ко¬ристь від боржників за векселями, в кредит спеціального позичково¬го рахунку. Банк має право стягнути заборгованість за спеціальним позичковим рахунком у будь-який час без попередження клієнта, але це мусить бути передбачено кредитною угодою.
Контокорентний рахунок — це активно-пасивний рахунок, на якому обліковуються усі операції банку з клієнтом. На ньому відоб¬ражають, з одного боку, позички банку і всі платежі з рахунку за дорученням клієнта, а з іншого — кошти, які надходять у банк від клієнта у вигляді вкладів, повернення позичок тощо. Контокорент¬ний рахунок поєднує в собі позичковий рахунок з поточним і може мати дебетове або кредитове сальдо. Операції по ньому здійсню¬ються за допомогою письмових доручень клієнта.
Проведення кредитних операцій комерційних банків має відпо¬відати певним вимогам і умовам.
Кредити видаються тільки в межах наявних ресурсів, які має у своєму розпорядженні банк. Про кожний випадок надання пози¬чальнику кредиту в розмірі, що перевищує 10 % власного капіталу (великі кредити), комерційний банк мусить повідомити Національ¬ний банк України. Сукупна заборгованість за кредитами, врахованими векселями та 100 % суми позабалансових зобов'язань, вида¬них одному позичальнику, не може перевищувати 25 % власних коштів комерційного банку.