Виїзне інспектування банків

Прийняття ризику означає згоду керівництва банку на певний ризик з метою досягнення загальних цілей та стратегій. Рівень прий¬няття ризику банком звичайно вказується в положеннях та планах.

Визначення ризику — це процес з'ясування ступеня ризику сто¬совно окремих операцій, портфеля чи загальної діяльності.

Нагляд за ризиком передбачає наявність відповідної організацій¬ної структури та системи внутрішнього контролю для щоденного контролю за ризиком.

Моніторинг ризику полягає в незалежній оцінці ризику та у створенні системи контролю ризику переважно через інформаційні звіти керівництва, внутрішніх та зовнішніх аудиторів. Він може пе¬редбачати й інші операції, зокрема такі, як перегляд позик.Для ефективного нагляду за ризиками має існувати потужна сис¬тема внутрішнього контролю. Нижче наведені деякі важливі концеп¬ції системи внутрішнього контролю, які банки мають використовувати. Розмежування повноважень — одна людина не може виконува¬ти всі стадії операції. Різні операції не можуть поєднуватися. На¬приклад, працівники, що виконують операції з кореспондентським рахунком, не повинні здійснювати підтвердження сум.

Подвійний контроль — охорона та контроль готівки, ощадних книжок, документів суворої звітності та заставного майна мають бу¬ти подвійними.

Перевірка чи ротація працівників — робота кожного працівника має ретельно контролюватися через перевірку чи ротацію працівників.

Моніторинг ризику. Найпоширенішими системами незалежних перевірок, які застосовує банк для моніторингу ризику, є внутрішній та зовнішній аудит і внутрішня система перевірки позик. Головною метою системи внутрішнього аудиту є оцінка достатності нагляду за ризиком. Внутрішні аудиторські перевірки загалом проводяться для з'ясування:

повноти та достовірності записів операцій, здійснених у банку; надійності зберігання активів, повноти обліку зобов'язань;

забезпечення належної реєстрації та захищеності ретельним кон¬тролем документів щодо кредитних операцій та застав;

—достовірності дотримання відповідних внутрішніх положень,

механізмів, вимог законодавчих та нормативних актів;

—достовірності системи ведення бухгалтерського обліку дохо¬дів та витрат з метою встановлення, чи були вони затверджені, ви¬

конані в повному обсязі та чи відповідають положенням банку;

—якості виконання працівниками своїх функцій та повноважень

внутрішнього контролю;

—достовірності дозволів, отриманих працівниками, на прове¬дення таких операцій, як надання кредиту, підписання чеків, банків¬ських документів, внутрішніх проведень, доручень та інших юри¬дичних та бухгалтерських документів для того, аби переконатися в

тому, що немає жодних відхилень від положень.

Начальник аудиторського відділу та працівники цього відділу мають бути незалежними від операційних працівників банку. На¬чальник аудиторського відділу має звітувати безпосередньо Прав¬лінню.

З метою оцінки загальної достатності системи внутрішнього аудиту мають бути визначені: