Еволюція міжбанківських розрахунків в Україні

прискорення виконання розрахунків та обігу коштів;

зменшення документообігу;

зменшення вірогідності фальсифікації міжбанківських розра¬хункових документів, завдяки чому знизилася прихована емісія,

пов'язана з надходженням до обігу коштів, отриманих за підробле¬ними документами;

вивільнення грошової маси;

посилення контролю за станом грошової маси у державі,

поява нових можливостей впливу з боку Національного банку на

цей стан;

підвищення можливостей НБУ контролювати здійснення пла¬тежів;

значне зниження збитків держави та підприємців, які вини¬

кали раніше внаслідок високих темпів інфляції, низької швидкості

виконання розрахунків та використання підроблених платіжних

документів.

Можна без перебільшень зробити висновок, що впровадження СЕП підняло банківську індустрію України на якісно новий рівень.

Існуюча система електронних міжбанківських розрахунків ціл¬ком задовольняє сьогоднішні потреби економіки України. Це, зок¬рема, довів і досвід проведення грошової реформи в серпні-вересні 1996 р., коли у зв'язку із впровадженням нової національної валюти обсяг міжбанківських розрахунків збільшився в 2—З рази і висува¬лися підвищені вимоги до швидкості та регламенту виконання пла¬тежів. СЕП успішно виконала поставлені перед нею в цей час зав¬дання. Так, ЗО серпня 1996 р. СЕП було оброблено платежів на суму понад 500 трлн крб. Це стало переконливим підтвердженням пра¬вильності стратегічного вибору НБУ щодо створення електронної платіжної системи країни.

СЕП постійно розвивається з метою підвищення надійності її функціонування, розширення спектру послуг банкам — учасникам СЕП, розвитку бухгалтерської моделі.

Одночасно зі створенням СЕП комерційні банки активно розроб¬ляли і впроваджували системи автоматизації внутрішньобанківської діяльності (так звані програмні комплекси «Операційний день бан¬ку» (ОДБ)). Це — програмне забезпечення, що обслуговує поточну внутрішньобанківську діяльність (бухгалтерський облік, обслугову¬вання рахунків клієнтів тощо). Одним із завдань таких систем є, зок¬рема, автоматизація обігу платіжних документів усередині банку та обмін електронними платіжними документами з СЕП.

Оскільки СЕП дала змогу практично уникнути затримання пла¬тежів на міжбанківському рівні, для комерційних банків та їхніх клієнтів стало доцільним використання систем «клієнт—банк» для розрахунків у електронній формі між клієнтом банку та банком.Деякі банки, що мають розгалужену систему філій, для здійс¬нення розрахунків у електронній формі між своїми філіями створю¬вали власні платіжні системи, так звані внутрішньобанківські платіжні системи (ВПС). Це — програмно-технічний комплекс з власними засобами захисту інформації, який експлуатується комер¬ційним банком або об'єднанням банків і здійснює розрахунки між установами цього банку (об'єднання) та, можливо, іншими банків¬ськими установами поза межами СЕП.

Створення ОДБ та ВПС відбувалося паралельно зі створенням та розвитком СЕП. Національний банк України практично не обмежу¬вав діяльності комерційних банків щодо створення таких систем, контролюючи лише узгодження їх функціонування з СЕП.