Санаційна спроможність підприємства

Важливим елементом санаційного аудиту є аналіз виробничо-господарської діяльності підприємства та виявлення «слабких місць» у цій сфері. Особлива увага звертається на аналіз витрат на виробництво. На підставі первинних бухгалтерських документів ви­значається сума витрат у собівартості продукції, які не пов'язані з виробничо-господарською діяльністю. При цьому аналізується фак­тична (у натуральному та вартісному виразі) наявність сировини, матеріалів, палива, покупних напівфабрикатів, інших товарно-мате­ріальних цінностей, які не мають відношення до виробництва про­дукції. На цій основі розробляються рекомендації щодо їх дальшого використання, у тім числі продажу.

Аналізується також рух основних фондів та амортизаційних від­рахувань. Звертається увага на основні фонди, що їх придбано, реа­лізовано, ліквідовано або здано в оренду протягом останніх періо­дів. Показники завантаженості основних фондів, зносу, матеріало та енергомісткості, прогресивності технологічних процесів порів­нюються з аналогічними показниками діяльності підприємств, най­ліпших у своїй галузі.

Крім того, досліджуються тенденції зміни таких статей, як неза­вершені капітальні вкладення та майно в оренді, оскільки ці активи не беруть участі у виробничому обороті і, за певних умов, збіль­шення їх частки може негативно вплинути на результативність фі­нансової і господарської діяльності підприємства. На основі резуль­татів оцінки визначають можливості їх реалізації (в рахунок погашення заборгованості) чи приватизації.

У процесі санаційного аудиту необхідно зробити висновок про конкурентоспроможність продукції та про причини її недо­статнього рівня. З цією метою досліджуються стан реалізації, ціни, основні споживачі продукції та конкуренти. Аналізуються також обсяги та номенклатура продукції, рівень монополізму в галузі.

Значна залежність підприємства від монопольних постачальни­ків сировини, матеріалів та кооперованих поставок може призвести до перебоїв у функціонуванні. Тому в процесі санаційного аудиту доцільно визначитися щодо географії поставок у цілому та в розрізі окремих постачальників.

Аналізуючи показники праці, досліджують динаміку чисельнос­ті працівників та рівня заробітної плати, обсяги прихованого безро­біття, плинність кваліфікованих робітників та інженерно-технічних кадрів. З'ясовуються також причини, які призвели до втрат робочо­го часу (відсутність замовлень, сировини, утрата традиційних рин­ків збуту, висока ціна продукції, незадовільна робота обладнання, відсутність маркетингових досліджень тощо), робиться висновок про відповідність (невідповідність) кількості працівників потребам виробництва.Причиною незадовільного фінансового стану підприємства мо­же бути також утримання на його балансі значної кількості об'єктів соціально-культурного призначення, тому слід висвітлити стан ви­конання постанови Кабінету Міністрів України від 2 грудня 1996 року «Про поетапну передачу до комунальної власності об'єктів со­ціальної інфраструктури».

Аналізуючи фінансово-господарський стан підприємства, не можна обминути Закон України від 25 червня 1991р. «Про охорону навколишнього середовища». Необхідно звернути увагу на наяв­ність очисних споруд, їхній стан та використання, а також вплив ви­робництва на навколишнє середовище. Крім того, використовують інформацію про розмір сплачених штрафних санкцій за забруднення довкілля.

На підставі даних, одержаних в результаті санаційного аудиту, розробляють загальні висновки та пропозиції щодо доцільності лік­відації чи санації підприємства. Якщо виробничий потенціал підпри­ємства зруйновано, структура балансу незадовільна, ринки збуту продукції втрачено, стратегія розвитку підприємства відсутня, то, як уже було сказано, приймається рішення про консервацію та ліквідацію цієї господарської структури.

Тут слід зазначити, що Кабінет Міністрів України своєю постано­вою дозволив Міністерству промисловості приймати рішення про консервацію основних фондів та про тимчасове виведення з експлуа­тації виробничих потужностей як державних підприємств, так і під­приємств інших форм власності. Затверджено також положення про порядок здійснення такої консервації. При цьому встановлено, що ви­трати на проведення консервації та розконсервації виробничих поту­жностей покриваються за рахунок прибутку підприємств, який зали­шається після внесення платежів у бюджет.

Якщо санаційний аудит показав, що підприємство має реальну можливість відновити платоспроможність, має достатньо підготов­лений менеджмент, ринки збуту продукції, а також реальні можли­вості для залучення фінансових ресурсів зовнішнього санатора, то приймається рішення про проведення фінансового оздоровлення підприємства.