Адміністративно-управлінський ресурс фінансової бюрократії
До антибюрократичних заходів належить також застосовуване у Великій Британії вже протягом 50 років бюджетне фінансування за методом «протягнутої руки». Цей метод передбачає відокремлення чиновників, які виділяють й оформляють асигнування у сферу культури, від безпосередніх одержувачів бюджетних коштів. Гроші надходять у спеціальний фонд, громадська рада якого розпоряджається розподілом і витрачанням коштів.
Іншим способом поєднання державних асигнувань із суспільним порядком їх розподілу та ринковими засадами витрачання є так звані некомерційні компанії, що можуть мати кілька співзас-новників, скажімо, уряд, мерію і приватних осіб. Такого роду організації фінансуються з бюджету, при цьому зберігається їх комерційна самостійність у процесі витрачання виділених коштів. У такому порядку в Німеччині та Франції фінансують театри зі статусом товариств з обмеженою відповідальністю.Аналіз функціонування бюджету з погляду приймання рішень в умовах демократії привів дослідників до висновку, що бюрократичні структури значною мірою модифікують вибір громадянами — платниками податків обсягу й складу забезпечуваних державою благ шляхом голосування, впливають на зміст фінансового законодавства. Політики й бюрократи привносять у процес фіскально-бюджетного вибору елементи демагогії, маніпуляції, інтриги, часом корупції, що меншою мірою властиве ринковому вибору приватних благ. Застосування економічних підходів у сфері політики, а політичних методів — у фінансово-економічній сфері західні вчені описують у термінах біхевіористських постулатів про раціональну поведінку максимізації індивідуальної корисності людьми, які понад усе ставлять особисті вигоди, однаково і в економіці, і в політиці.
Керуючись груповими корпоративними інтересами, бюрократія політичне й матеріально заінтересована в розширенні свого контролю над фінансовими ресурсами. Удається це чи ні, більша чи менша бюрократична рента залежить від політичних технологій приймання рішень, кон'юнктурного співвідношення соціально-політичних сил та економічних інтересів, морально-етичного рівня правлячих еліт. Завдяки своєму адміністративному статусу та професійним знанням бюрократія стягує з суспільства своєрідну ренту.
Проте така тенденція неоднозначна. В умовах демократії більшість сучасних чиновників — висококваліфіковані спеціалісти, як правило, з розвинутим почуттям станової гідності та громадянського обов'язку, що передбачав видатний німецький економіст і соціолог Макс Вебер (1864—1920). Він вважав бюрократію оптимальною, надійною і досить ефективною організаційною формою державного управління, без функціонування якої держава не може виконувати свої функції. У бюрократичному середовищі західних країн не допускаються такі крайнощі корупції, некомпетентності, дилетантизму, які ставили б під загрозу ефективність діяльності державного апарату. У будь-якому випадку це неможливо у таких масштабах і формах, як це спостерігається у ряді країн з перехідною економікою, зокрема в Україні. Парламентські чи президентські вибори змінюють лише владно-політичну верхівку, практично не торкаючись численного корпусу чиновництва, без якого суто технологічно-прагматичні функції управління та бюджетного процесу були б паралізовані.
Водночас більшість західних економістів не згодні з тезою М. Вебера про «роздвоєність людського обличчя бюрократів», згідно з якою поведінка людей у приватному житті і в ролі бюрократів зовсім різна. Вони вважають, що «якщо людина у своєму приватному житті орієнтована на максимізацію власної вигоди, то цим же принципом вона буде керуватися, перебуваючи у ролі службовця державного апарату управління». Про це слід постійно пам'ятати, формуючи державний апарат і обираючи депутатський корпус в Україні. Тим більше, що в Україні на об'єднаній основі максимізації власної вигоди зрослись і переплелись корумповані, вузькоегоїстичні, корисливі інтереси частини бюрократії, парламентарів, інших політиків та посадових осіб і злочинного світу. У цьому середовищі відсутні почуття національної гідності, державності і патріотизму, гроші — єдиний критерій оцінки людини. Це нове масштабне явище, характерне для ряду країн з перехідною економікою, і особливо для сьогоднішньої України. Нейтралізація і ліквідація цього явища можлива тільки на шляху демократизації держави, громадського життя і побудови громадянського суспільства.
Список літератури:
1.Суторміна В. М. Фінанси капіталістичних держав. — К.: Вища школа, 1970. —С. 225.
2.Суторміна В. М., Федосов В. М., Андрущенко В. Л. Держава — податки — бізнес / За ред. проф. В. М. Федосова.—К.: Либідь, 1992. — 328 с.
3.Тимченко О. М. Податковий менеджмент: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц.— К.: КНЕУ, 2001.— 116с.
4.Токвилль А. Демократия в Америке: Пер. с франц. — К., 1860. — С. 68, 70.