Аналіз прямих витрат

На графіку 2 зображені разом крива постійних затрат ( Fixed Cost ), крива змінних затрат VC (variable Cost ) та загальні затрати ТС ( Total Cost ) [7]

ТС=VС+FС

Графік 2 . “Поведінка” змінних , постійних і загальних затрат .

Слід пам'ятати, що постійні затрати є незмінними тільки в межах певного діапазону обсягу виробництва. Тому їх часто називають умовно-постійними. Діапазон, у межах якого “поведінка“ постійних затрат не змінюється, називається областю релевантності. [5] При обсягу виробництва столів, наприклад, від 500 до 5000 шт., постійні затрати - 36000 грн. за рік. Якщо обсяг виробництва буде більше релевантного діапазону, ( тобто більше 5000 шт. ), то будуть потрібні додаткові затрати на оренду і постійні затрати збільшаться. Тому і у деяких джерелах наведена класифікація витрат за ступенем залежності від прийняття рішень - релевантні і нерелевантні.

В ринковій економіці затрати ще класифікують на бухгалтерські (явні ) і альтернативні (неявні ) [1], [2].

Бухгалтерські затрати - це фактичні затрати на виробництво певної кількості продукції, затрати факторів виробництва за цінами їх придбання .

Неявні затрати - це альтернативні суми грошей, які можна було б стримати при іншому використанні ресурсів.

Для виміру затрат на одиницю продукції використовують категорії середніх загальних затрат (АTC=TC/Q ), середніх постіцйних затрат (AFC=TFC/Q), середніх змінних затрат (АVC=TVC/Q ). Середні затрати важливі для визначення прибутковості фірми: якщо ціна дорівнює середнім затратам, то фірма має кульовий ефект, прибуток відсутній. Якщо ціна менше середніх затрат, то фірма несе збитки і навпаки.[1]

З метою встановити максимальний обсяг виробництва , на який може розраховувати фірма, розраховують маржінальні затрати. Маржінальні затрати (МС = ТС/ Q) - це додаткові затрати на виробництво кожної додаткової одиниці у порівнянні з існуючим обсягом випуску. Вони дуже важливі для стратегії фірми.

Дуже важливою ознакою класифікації затрат є розмежування їх за собівартістю. Існують затрати, які включаються до собівартості і які не включаються до собівартості. Склад затрат, які включаються або не включаються до собівартості продукції, визначається законодавчо.

2. Аналіз загальної суми затрат на виробництво.

Підприємство, затрати якого аналізуються, називається "Шик". Воно випускає і реалізує ковдри і подушки з гусиного пуху. Продукція дуже дорога, бо використовується дорогі матеріали: гусиний пух, атлас, шовкові нитки. Закупівля пуху відбувається у трьох, так званих, приймальних пунктах у селах, які створима, сама фірма з метою забезпечення себе матеріалом. Пух приймається у селян за ціною 40 гривен за кілограм.Основні засоби і технологія виробництва:

У наявності є два вантажних автомобіля для забезпечення рітмічного постачання виробництва матеріалами і розвозки готових виробів до пунктів реалізації ( Кожний автомобіль коштує 22 500 гривень. Ці цифри необхідні для розрахунку суми амортизації):

машина по очистці пуху та вдуванню його в подушки та ковдри (коштує 4 500 грн.), очищує пух від пилу та під натиском повітря вдуває його в потрібній кількості в вироби.

електронний ніж для різання тканини (коштує 501 грн.). Закрійщик вимірює на верхньому слої атласу площу подушки чи ковдри. За допомогою кількох розрізів цього ножа отримуємо багато готових викройок з атласу.

чотири швейні машини (900 грн. кожна). Три швачки зшивають викройки ковдр. Одна викройки подушок. Маленький шматочок виробу залишається незашитим для того, щоб в нього вдувати пух. Після цього швачки зашивають цей шматочок тканини.

Потрібно розподілити пух рівномірно вздовж ковдри. Це робить руками закрійщик. В нього робота набагато легша, тому залишається час.