Аналіз прямих витрат

6. За календарними періодами .Витрати поточні , одноразові .

Першу ознаку класифікації витрат (за місцем виникнення) також тлумачить ,як поділ затрат за належністю їх до виду діяльності.

В економічній практиці види виробничої діяльності поділяють на: основну, допоміжну і непромислове господарство.[4]

До основного виробництва належать цехи, дільниці ,що беруть безпосередньо участь у виготовленні продукції.

Допоміжне виробництво призначене для обслуговування цехів основного виробництва: виконання робіт по ремонту основних фондів, забезпечення інструментом, запасними частинами для ремонту устаткування, різними видами енергії, транспортними та іншими послугами. До нього належать ремонтні цехи,експериментальні, енергетичні, транспортні та інші підрозділи.

До непромислового господарства належать: незаводський транспорт, житлово-комунальне господарство та культурно-побутові заклади, інші культурні підрозділи, які беруть участь у виробництві продукції. Усі витрати на виробництво включаються до собівартості товарів.

За видами витрати класифікуються за економічними елементами та за статтями калькуляції. Під елементами витрат розуміють економічно однорідні види витрат (див. Таблицю 2).

Амортизація основних засобів.

Відрахування на соціальне страхування .

Таблиця 2. Витрати за економічними елементами .

Інші затрати ( знос нематеріавльних активів , орендна плата , обов`язкові платежі , відсотки по кредитам банка, податки включені у собівартість продукції ,відрахування у позабюджетні фонди тощо.)

Групування затрат за елементами необхідне для того, щоб вивчити матеріалоємкість, енргоємкість, трудоємкість, фондоємкість та встановити вплив технічного прогресу на структуру затрат.[2] Поелементний розріз затрат потрібний для визначення їх структури, питомої ваги окремих затрат, визначення розміру національного доходу тощо. Поелементне групування затрат використовують для складання кошторисів, утворення нормативної бази виробництва, аналізу тощо. Цей план групування затрат є вихідним у формуванні практично всіх вартісних параметрів економіки, визначенні ефективності виробництва.[5] Кожна галузь має свої особливості структурної побудови затрат у розрізі елементів. Наприклад, у добувних галузях висока питома вага на оплату праці, у машинодобуванні матеріальні затрати майже дорівнюють затратам на оплату праці.

Витрати за статтями калькуляції - це витрати на окремі види виробів, а також витрати на основне і допоміжне виробництво. [4] Групування затрат за статтями калькуляції вказує куди, на яке ціле та в яких розмірах використані ресурси. Воно необхідне для розрахунку собіртості окремих видів виробів у багатономенклатурному виробництві, встановлення центрів акумулювання затрат та пошуку резервів їх скорочення. Основними положеннями про склад затрат на виробництво не передбачена система групуваня статей затрат. Це питання вирішують сьогодні самі підприємства. Найпоширенішою є слідуюча система групування (див. Таблицю 3).

Таблиця 3. Групування затрат за статтями калькуляції .[3]

Сировина і матеріали ;

Зворотні відходи (відраховуються );

Куповані вироби ,напівфабрикати;

Паливо та енергія на технологічні потреби;