Стан економіки України в другій половині 80-х років
3а цих умов у вересні 1989 р. відбувся пленум ЦК КПРС, який розглянув і прийняв платформу ЦК «Національна політика в су¬часних умовах». Головним за¬вданням національної політики КПРС проголошувалося зміц¬нення СРСР як оновленої феде¬ративної держави.
11 березня 1990 р. відбулася подія надзвичайного значення, що відкрила новий етап у бо¬ротьбі народів СРСР за свою не¬залежність. Верховна Рада Ли¬товської РСР прийняла акт «Про відновлення незалежності Ли¬товської держави. На позачерговому третьому з'їзді народних депута¬тів, який відбувся у березні 1990 р., було прийнято Закон про за¬провадження посади Президен¬та СРСР. Першим Президентом СРСР з'їзд обрав Генерального секретаря ЦК КПРС М. Горбачова, який залишив за собою і найвищий пост у партії.
Розгортання національно-визвольного руху в Україні
988 - початок 1989 рр. озна¬менувалися ПОЯВОЮ НОВОГО ПОЛ¬ІТИЧНОГО фактора. Перебудова, яка до цього була справою парт¬ійно-державних верхів, виклика¬ла рух «знизу», активні дії широ¬ких народних мас.
В'ячеслав Чорновіл ще в 1987 р. відно¬вив видання «Українського віс¬ника». Прагнучи легалізувати журнал, В.Чорновіл звернувся за дозволом в ЦК КПРС, вважаю¬чи, що консервативне парткерівництво України нізащо не пого¬диться на появу опозиційного видання, а «ліберальний» центр не матиме нічого проти. Але офі¬ційна Москва відповіла мовчан¬ням.
У серпні 1987 р. в Києві розпочав роботу Український культурологічний клуб (УКК). У ньому активно співпрацювали представники демократично на¬строєної Інтелігенції, дисиден¬ти, колишні політв'язні. Роботу УКК освітлювала самвидавська преса, про нього детально інформували радіостанції «Свобода».
Ще на початку 1988 р. Укра¬їнська громадська група сприян¬ня виконанню Гельсінських угод - одна з перших дисидентських груп в Україні - відновила свою роботу як Українська гельсінсь¬ка спілка (УГС). Лідером УГС став Л.Лук'яненко, звільнений з ув'язнення в грудні 1988 р. В 1988 р. філії УГС існували в ряді регіонів України. Українська гельсінська спілка стала найавторитетнішою опозиційною групою.Не випадково, що саме в Захід¬ній Україні партійно-державне керівництво вперше спробувало силовими методами зупинити наростання народної активності. 4 серпня 1988 р. загін міліції особливого призначення розіг¬нав несанкціонований мітинг у Львові. Десятки людей були на¬віть побиті.
13 листопада 1988 р. у столиці України відбувся 20-тисячний мітинг, присвячений екологіч¬ним проблемам.
Нові громадські об'єднання. Закон про мови
Важливою подією в житті рес¬публіки стала поява восени 1988 р. незалежних від партійних струк¬тур політклубів, де їх учасники, в основному молодь, намагалися самостійно, без «спрямовуючо¬го» втручання парткомів, розіб¬ратися в актуальних проблемах суспільного життя, проаналізу¬вати різні, у тому числі й буржу¬азні «антикомуністичні» кон¬цепції та погляди в галузі політи¬ки, філософії, історії, економіки.
У лютому 1989 р. у Києві відбулася уста¬новча конференція Товариства української мови ім. Т.Г.Шев¬ченка, у травні 1989 р. - респуб¬ліканська установча конферен¬ція Українського історико-просвітнього товариства «Меморі¬ал».
Особливо посилилася вона після обнародування 16 лю¬того 1989 р. проекту програми Руху. Керівництво КП України взяло курс на політичну бороть¬бу й ізоляцію Руху.
Шахтарський страйк 1989 р.
Невдачі державного курсу в сфері економіки непослідовність у політиці призвели до наростан¬ня соціальної напруженості. Но¬вим явищем суспільного життя стали страйки шахтарів, що розпочалися влітку 1989 р. Вони засвідчили про початок відрод¬ження робітничого руху. Голов¬ними їх причинами були невирішеність багатьох економічних і соціальних питань. Частка ручної праці шахтарів складала 53%, високою була смертність від нещасних випадків. Постійно зростав ро¬бочий день шахтарів. Замість офіційних 6 годин він іноді ста¬новив 10-11.
Страйк розпочався 15 липня І989 р. на шахті «Ясинуватська-Глибока». Через кілька днів страйк охопив 193 шахти. 22 липня було підписано угоду між шахта¬рями та Урядом СРСР, де він обіцяв виконати вимоги страй¬куючих. Шахтарі вимагали га¬рантій. Було створено делегацію з членів страйккому та воїнів-ветеранів афганської війни і на¬правлено її до Москви. При зус¬трічі представників страйккомів з Донецька, Торезу, Сніжної, Львівсько-Волинського басейну з М.Рижковим такі гарантії було отримано за його і М.Горбачова підписом. У Москві делегація шахтарів зустрілася з Б.Єльциним, авторитет якого тоді був дуже ви¬соким. Незважаючи на підтримку М.Горбачова, який заявив, що виступ шахтарів є продовженням реформ, серйозного обговорення на Верховній Раді це питання не здобуло.