Економіка Канади
На прикладі розвитку економік США і Канади можна вистежити дієві рушії ефективності ринкового господарства, які забезпечують відносно високі і стабільні темпи еконо¬мічного зростання, задоволення безперервно зростаючих індивідуальних та суспільних потреб. Розвиток зовнішньо¬економічних зв'язків сприяє забезпеченню ритмічності і збалансованості національного відтворення в обох країнах, хоча ці процеси, особливо в контексті ролі й значення зов¬нішньоекономічних зв'язків, не відбуваються безперешкод¬но, не реалізуються без суперечностей. Частка експорту у ВНП США-близько 11, Канади-28 % (у Голландії цей показник становить 45, ФРН - 27, Великобританії - 23%).
Серед розмаїтих форм зовнішньоекономічних зв'язків обох країн треба назвати передусім експорт та імпорт ка¬піталу, що істотно впливають на масштаби міжнародної виробничої діяльності, зовнішню торгівлю товарами та послугами, фінансову допомогу іноземним країнам, участь у міжнародних науково-технічних програмах, міжнародних економічних організаціях тощо. Крім того, США активно використовують долар як головний міжнародний розрахун¬ковий, платіжний і резервний засіб, що певним чином впли¬ває на курс долара й, отже, на сальдо зовнішньої торгів¬лі США.
Впливова роль у розвитку всіх форм зовнішньоекономіч¬них зв'язків належить ТИК і ТНБ, особливо американ¬ським. Так, на американські ТНК припадає 2/3 зовнішньо¬торговельного обороту країни, 4/5 патентно-ліцензійної тор¬гівлі, переважна частина експорту капіталу; причому 3/4 прямих закордонних інвестицій ТНК США спрямовують у розвинуті країни, а із вкладень в країни, що розвивають¬ся,- 2/3 припадає на Латинську Америку.
Банки США сконцентрували близько 80 % усіх міжна¬родних кредитних операцій Канади. У США й сьогодні зосе¬реджується наймогутніший за розмірами активів фінансо¬вий капітал у вигляді могутніх фінансово-корпоративних груп, серед яких відбуваються серйозні перегрупування. «Старі» групи (Морганів, Дюпонів, Рокфеллерів та ін.) відтісняються з лідируючих позицій на другорядні ролі а фінансовий Олімп «освоюють» нові - Каліфорнійська, групи Уолтонів, Уонгів, Баффетів, Мурів та ін. Протягом останніх десятиліть мають місце також відчутні зрушення у структурі провідних фінансово-корпоративних груп, ха¬рактері та масштабах їхньої діяльності. Інтернаціоналіза¬ція виробництва й капіталу зумовила, зокрема, виникнення транснаціональних фінансово-монополістичних груп, у яких фінансовий капітал США посідає чільне місце.
Транснаціональні фінансові групи США активно укла¬дають угоди з фінансовими групами інших країн з метою зміцнення конкурентних позицій. Все це змінює співвідно¬шення сил між основними угрупованнями світового фінан¬сового капіталу. І зараз серед 90 найбільших груп світової фінансової сфери 25 є американськими, хоча у першій де¬сятці найбільших банків світу немає жодного американсь¬кого, а «Сітікорпорейшн» за розмірами активів (216,9 млрд дол.) займає лише 20-те місце у зазначеному списку після 11 японських банків, 4 французьких, 2 британських, 1 ні¬мецького та 1 нідерландського.Якщо американським символом могутності фінансового капіталу є знаменита Уоллстрит у Нью-Йорку, то канад¬ським - не менш відома Бейстрит у Торонто; сімейні клани фінансово-корпоративних груп - Брофмани, Райхмани, Уестони, Ітони - намагаються не відставати від своїх аме¬риканських конкурентів, обираючи для цього не шлях на¬рощування сукупних капіталів та активів, а подальший розвиток організаційних основ капіталу груп, перехід до більш зрілих форм опрацювання стратегій виробничо-рин¬кової діяльності. Цей розвиток підпорядковується забезпе¬ченню рівня конкурентоспроможності національних компа¬ній, вмінню зберігати і посилювати конкурентні переваги у певних секторах і галузях господарства.
Активізація канадських фінансово-корпоративних груп в останні роки певним чином сприяє розв'язанню пробле¬ми, що постала перед країною: чи розвивати високо-технологічні галузі, чи, навпаки, продовжувати експортувати найбільш конкурентоспроможну продукцію, імпортуючи технологію і наукомістку продукцію? Адже з першої десят¬ки промислових корпорацій Канади 6 зайняті у сировинних галузях, 2 - у виробництві пива, 1 - у видавничій справі. За структурою ж експорт країни не більше ніж 2/3 скла¬дається з сировини, напівфабрикатів, продовольства, а у структурі імпорту 3/4 - це готові промислові вироби, в то¬му числі технологія й наукомістка продукція. Країні, яка вивозить приблизно 1/3 ВНП, подібна структура зовніш¬ньої торгівлі загрожує небезпекою зниження рівня життя народу.
У цьому контексті ділові кола Канади дедалі більше схиляються до реалізації так званої континенталістської платформи; на противагу їм малий і, частково, середній бізнес, профспілки, а серед провінцій-Онтаріо і Квебек орієнтуються на націоналістську платформу, хоча й не ви¬ступають проти ліквідації торговельних бар'єрів зі США.
Ще у 1965 р. США і Канада уклали угоду про безмитну торгівлю автомобілями й запчастинами. Одним із резуль¬татів цієї угоди була раціоналізація виробництва в авто¬мобільній промисловості Канади.