Економіка Канади

Економіка Канади

Сучасна Канада - одна з найрозвинутіших країн з ринковою економікою, яка замикає «велику сімку» за обсягом ВНП, хоча й поступається перед аналогічними показника¬ми таких країн, як Індія чи Бразилія. Проте за рівнем ефективності виробництва та стандартів життя вона йде слідом за США.

Самі канадці називають свою країну «неамериканською Америкою», а себе - «більше європейцями, ніж американ¬цями». Про статистику Канади висловлюються цілком виз¬начено, заявляючи, що це «американські показники», поді¬лені на 10, а якщо на душу населення, то майже в усьому- «так на так», крім мінералів, лісу та пшениці, яких у Канаді більше».

Поєднання високорозвинутого виробництва з елемента¬ми залежності від іноземного (в основному «штатівського») капіталу неоднозначне сприймається не тільки в Ук¬раїні, а й у світі, зваблює аналітиків до поглибленого ви¬вчення специфіки економіки Канади.

Серед «китів» канадського процвітання найчастіше називають багатство природних ресурсів, ефективну еко¬номічну систему й законодавство, ус¬падковане від Великобританії. З цим важко не погодитися, зважаючи на високий рівень доброжитку народів цієї «країни двох націй» (англо- і франко-канадської), а також декількох десятків етнічних меншин. Серед останніх виді¬лимо українців, яких у Канаді понад 1 млн чоловік.

Одним із чинників економічного зростання будь-якої країни є формування ринку робочої сили. Малочисельність всього населення (близько 27 млн 1993 р.), нерівномірність його розподілу по величезній території Канади історично вплинули на формування цього ринку. За рахунок іммігран¬тів у 60-ті роки поповнювалось 35-40 % ринку робочої си¬ли, 70-ті - 25 %, 80-ті - поч. 90-х - 20-25 %. Наприкінці XX ст. кількість представників лише кольорових рас у на¬селенні Канади за прогнозами сягне 25 %. Суперечність по¬дібного формування полягає в тому, що, з одного боку, наявним є більш високий рівень освіти й кваліфікації переселенців, з іншого - загострюється проблема безро¬біття.

Водночас гостро постає питання нестачі кваліфікованої робочої сили у багатьох галузях обробної промисловості, що змушує роботодавців збільшувати витрати на внутрішньо-фірмову профосвіту.

Уже в XIX ст. структура канадської економіки, ствер¬джує історик Р. Райєрсон, різко відрізнялася від амери¬канської, бо промисловий капітал метрополії затримував розвиток колонії. У подальшому зростання концентрації виробництва і капіталу відбувається передусім у тих галу¬зях, де ключові позиції мали й мають міжнародні ТНК (автомобілебудівній, кольоровій і чорній металургії та ін.). Щодо канадського корпоративного капіталу, то він зберігає провідні позиції у кредитно-фінансовій сфері, тор¬гівлі, транспорті тощо. Національна компанія «Кенедієн Пасіфік» має лідируючі позиції у сфері залізничного транс¬порту, а «Белл Кенада» - в електротехнічній і почасти в електронній.

Оновлення основного капіталу в традиційних галузях економіки супроводжується інтенсивним створенням нових галузей промисловості, зокрема авіаційної. Цікаво, що про¬дуктивність праці в цілому складає 95 % від рівня США, а в деревообробній та целюлозо-паперовій - перевищує рівень могутнього сусіда. Вузькість внутрішнього канад¬ського ринку зумовлювала створення іноземними фірмами, зокрема американськими, міні-аналогів, точних копій го¬ловних заводів у США, але в 10-15 разів менших за по¬тужністю. Згодом виявилась неефективність таких заводів, на яких продуктивність праці приблизно на ЗО % менша, ніж на американських.

Рівень витрат на НДДЕР у ВНП Канади майже в 2 ра¬зи менший, ніж у США, Японії, ФРН. Маючи відносно не¬високий рівень розвитку фундаментальних наукових дослі¬джень, Канада використовує відлагоджений механізм при¬кладних досліджень і їх впровадження. Рівень технічної оснастки та ефективності виробництва у деревообробній промисловості, чорній металургії, ядерній енергетиці, бу¬дівництві в умовах Півночі дуже високий у Канаді. Країна є єдиною в світі, яка у промислових масштабах викорис¬товує альтернативну енергетичну технологію, що полягає в екстракції нафти з бітумінозних порід (запаси бітуму в Канаді унікальні). Згідно з оцінкою XI Світової енергетич¬ної конференції, наприкінці XX ст. канадська економіка зможе задовольнити за рахунок синтетичної нафти від 1/3 до 1/2 своїх внутрішніх потреб у рідкому паливі.З точки зору співвідношення матеріального виробницт¬ва і сфери послуг економіка Канади є «міні-дублікатом» економіки США (питома вага населення, зайнятого у сфе¬рі послуг, дорівнює 69 %, а в сільському господарстві - всього 3,5 %). За високою часткою сфери послуг у ВНП, на відміну від США, приховується симптом того факту, що відбувається недовикористання природних резервів еконо¬мічного зростання. Створення при активній участі інозем¬ного капіталу гірничовидобувної, а з початку 60-х років - нафтогазової промисловості суперечить нездійсненності на¬ступного кроку: створенню на цій основі розгалуженого високоефективного обробного сектора. Більш ніж скром¬ний для розвинутої країни внесок обробної промисловості у ВНП (близько 20 %) не може бути показником «пост-індустріального» характеру господарської структури Кана¬ди, а є відображенням «гіпертрофії третинного сектора економіки».