Економіка праці

Найпоширенішою є змішана система, що передбачає виконання частини функцій обслуговування централізовано (наприклад, транспортної, енергетичної, ремонтно-меха¬нічної, технологічного контролю), частини - децентра¬лізовано (наприклад, налагоджувальної, інструментальної).

Незалежно від прийнятої системи обслуговування може застосовуватися одна з трьох форм його організації: чергове обслуговування, планово-запобіжне обслуговування, стандартне обслуговування.

Серйозні вимоги до організації робочих місць на науковій основі вимагають значних витрат від підприємств на проведення відповідних психофізіологічних, ергономічних досліджень, чого багато підприємств не може собі дозволити через брак коштів. У той же час робітники, зайняті на виконанні однорідних виробничих операцій, працюють приблизно в однакових умовах і на продуктивність їх праці впливають одні й ті ж чинники. Саме тому виникла ідея розробляти типові проекти організації робочих місць.

Ініціаторами розробки таких проектів були у колишньому Радянському Союзі в 60-ті роки новосибірські підприємства, а уже на початку 90-х років лише у промисловості зусиллями наукових установ було створено понад 4 тис. типових про¬ектів організації робочих місць, що дало змогу організувати на високому рівні працю понад 70% працівників промислових підприємств. Вважають, що впровадження типового проекту стимулює зростання продуктивності праці робітників на 5 - 6%, ІТП та службовців - на 4 - 5%.

Основні рішення проекту в стислій формі містяться у карті організації праці, до проекту додаються схеми, креслення, переліки потрібного устат¬кування, оснащення.

З типовими проектами організації робочих місць безпосередньо пов'язаний другий за масштабністю й зна¬ченням захід НОП 80-х років - атестація робочих місць. Під атестацією робочих місць розуміють їх комплексну перевірку на відповідність технічним, економічним, орга¬нізаційним і соціальним вимогам.Суть атестації і раціоналізації робочих місць полягає у тому, що періодично (щороку або раз на 2-3 роки) проводять їх комплексну перевірку, виходячи з вимог типових проектів організації робочих місць, технологічних карт, досягнень передового досвіду. Робочі місця атестуються за трьома групами питань:

- оцінюється технічний рівень обладнання і прогре¬сивність технологій, що застосовуються, їх відповідність найвищим досягненням у цій галузі по продуктивності, якості продукції, витрачання сировини, матеріалів, палива, енергії; перевіряється стан технологічного оснащення, контрольно-вимірювальних приладів, оправданість рівня механізації праці;

- дається оцінка організаційному рівню робочого місця на його відповідність вимогам НОП і типових проектів організації робочих місць. При цьому аналізують кількість якість оснащення робочого місця, раціональність його планування; відповідність форми організації праці техно¬логічному процесу, кваліфікації робітника і складності виконуваних ним робіт; якість діючих норм, ефективність використання робочого місця в часі; коефіцієнт змінності, зайнятість робітника продуктивною працею протягом зміни;

- оцінюються умови праці та рівень її безпеки шляхом перевірки відповідності санітарно-гігієнічних умов (стан повітряного середовища, шум, вібрація, загазованість, освітленість та ін.) нормативним вимогам; вивчається відповідність виробничого процесу і його оснащення стандартам безпеки та нормам охорони праці; важкість та монотонність праці, забезпеченість працівників спецодягом і спецвзуттям, засобами індивідуального та колективного захисту.

Роботу з атестації робочих місць на підприємстві орга¬нізовують і проводять спеціальні атестаційні комісії з числа найкваліфікованіших фахівців і керівників. Персональний склад комісії та терміни проведення цієї роботи затверд¬жуються наказом керівника підприємства. Крім визначення стану робочих місць атестаційними комісіями, водночас робиться й оцінка робітників, зайнятих на цих робочих місцях.

За результатами перевірки приймається одне з трьох можливих рішень:

- атестувати робоче місце;

- робоче місце підлягає;