Економіка праці
Соціальні завдання передбачають створення умов для постійного зростання культурно-технічного рівня праців¬ників, всебічного підвищення ступеня змістовності та привабливості праці.
2.2. Поділ і кооперація праці
Суспільний поділ праці - це процес, що постійно розвивається і поглиблюється. Доведено, що поглиблення і всебічний розвиток суспільного поділу праці є загальним економічним законом функціонування продуктивних сил суспільства.
Поділ праці - це процес відокремлення різних видів діяльності, спеціалізація працівників на виконанні певного кола функцій, за якої окремі працівники виконують різні роботи або операції, що доповнюють одна одну. Теоретичні основи поділу та кооперації праці розробили К. Маркс і Ф. Енгельс. Існує загальний поділ праці - відокремлення видів Діяльності у межах всього суспільства (відокремлення про¬мисловості, сільського господарства, транспорту тощо); частковий поділ - відокремлення видів діяльності всередині Даної галузі (автомобіле- та верстатобудування у машинобудуванні, тваринництво і рослинництво в сільському госпо¬дарстві); одиничний поділ - відокремлення видів робіт усередині підприємства (поділ на цехи, виробничі дільниці, бригади, розподіл робіт між окремими виконавцями).
Економіка та організація праці на підприємстві вивчає лише одиничний поділ, в якому виділяють три форми: функціональний, технологічний і кваліфікаційний поділ праці.Функціональний поділ праці передбачає поділ персоналу підприємства на функціонально однорідні групи відповідно до тих функцій, які вони виконують. Усі працівники підприємства поділяються на такі функціональні групи:
- робітники, яких у свою чергу можна поділити на основ¬них, тобто зайнятих безпосереднім виготовленням основної продукції підприємства та допоміжних, котрі безпосередньо не вироб¬ляють продукції, але забезпечують нормальне функціо¬нування основного виробництва;
- інженерно-технічні працівники (ІТП) та службовці, яким відводиться роль загального управління і технічного керів¬ництва;
- молодший обслуговуючий персонал (МОП), учні та охорона. До молодшого обслуговуючого персоналу відно¬сять прибиральниць, двірників, гардеробників та ін. У функ¬ціональній групі "охорона" виділяють сторожову, воєні¬зовану, пожежну охорону та ін.
Функціональний поділ дозволяє виділити окремі групи півників за професіями та спеціальностями.
Технологічний поділ праці передбачає диференціацію праців¬ників і робіт за ознакою їх технологічної однорідності - спочатку по стадіях (заготівельне виробництво), обробне, збиральне у машинобудуванні) або переділах (доменне, мартенівське, прокатне виробництво у металургії) з утворенням відповідних цехів, а потім - по фазах (кування, штампування, розмічування, зварювання, різання в обробній стадії машинобудування) з утво¬ренням спеціалізованих дільниць, поточних ліній тощо. Фази у свою чергу складаються з виробничих операцій.
Третя форма - кваліфікаційний поділ праці - здійснюється у робітників виходячи зі складності виконання ними трудових функцій, у ІТП і службовців - зі складності та відповідальності функцій і робіт, які вони виконують. Рівень кваліфікації робітників встановлюється на основі присвоєння їм кваліфікаційних розрядів.
Для вирішення практичних питань поділу праці викорис¬товують поняття "межі поділу" і "рівень поділу". Мела поділу - це нижня і верхня межа, нижче та вище яких, відпо¬відно, поділ праці є недопустимий. Рівень поділу - це прийнята розрахункова або фактично досягнута величина, яка характеризує стан поділу праці.
Існують такі межі раціонального поділу праці: технічні, економічні, психофізіологічні та соціальні.
Одиницею поділу праці є виробнича операція, яка може бути як простою, так і складною. Тому нижньою межею по¬ділу праці буде виробнича операція, що складається з одного трудового прийому, як сукупності трудових дій і рухів робітника. Верхньою межею поділу праці буде виготовлення на одному робочому місці всього виробу в цілому.
Психофізіологічні межі поділу праці визначаються величиною фізичних і нервово-психічних навантажень на працівника протягом робочого дня. Для фізичних наванта¬жень нижня межа становить витрати енергії у розмірі 2,5 - кал/хв., верхня межа - 4,5 - 5 ккал/хв. Для нервовопсихічних навантажень нижня межа обмежується такими параметрами: число об'єктів спостереження, що визначають рівень напруження уваги, повинно бути не більше 5-ти; тривалість зосередженого спостереження не повинна перевищувати 25% змінного часу; темп роботи не може пере¬вищувати 360 рухів на годину. Для верхньої межі ці параметри не повинні перевищувати відповідно: 25-ти об'єктів спостереження, 75% змінного часу на зосереджене спостереження і 1080 рухів на годину.