Економіка Східної Європи

Угорщина81213

Різке погіршення соціально-економічного стану, кризові явища в націо¬нальних економіках зумовили прихід до влади в країнах регіону суспіль¬них сил, які прагнуть змінити еконо¬мічну модель розвитку, створити соціальні орієнтовану ринкову економі¬ку. На рубежі 80-90-х років у країнах Східної Європи були прийняті плани та програми ринкової трансформа¬ції, які визначили основні напрями, шляхи, методи й ета¬пи перетворень: «програма Анте Марковича» у СФРЮ (1989 р.); «план Бальцеровича» у Польші (1989 р.); «план Клауса» у Чех-Словаччині (1990 р.); «план Купи» в Угор¬щині (1990 р.); «Короткий виклад стратегії переходу до ринкової економіки» в Румунії (1990 р.); «Меморандум про економічну політику Російської Федерації», підготов¬лений під керівництвом війце-прем'єра Є. Гайдара (1992 р.);

«Програми економічних реформ та політики України» (1992 р.) й ін. Незважаючи на істотні розбіжності у визна¬ченні та реалізації економічної політики країнами регіону, для них характерні чимало спільних рис та особливостей, пов'язаних з подібністю завдань і цілей ринкових реформ.

Головним напрямом програм та практики ринкових реформ у східноєвропейських країнах є процес роздержав¬лення й приватизації. На роздержавленні у формах оренд¬них відносин, підвищення економічної самостійності під¬приємств, ролі трудових колективів в управлінні, які не вели до зміни характеру державної власності, робився на¬голос у 80-ті роки, та у 90-ті роки у більшості країн ре¬гіону перевага стала віддаватися приватизації як такій, що веде до встановлення нової системи відносин власно¬сті, заснованої на її різноманітності. Така система починає функціонувати поряд із державною і на основі приватної та мішаної форм власності. Відповідно до програм при¬ватизації в Угорщині, Польщі, Чехії та Словаччині в 1995- 1996 рр. у недержавному секторі буде вироблятися 40- 50 % національного доходу. Основними формами прива¬тизації є викуп, акціонування, безоплатна передача влас¬ності із застосуванням чеків, ваучерів, спеціальних прива¬тизаційних рахунків громадян та ін.

Незважаючи на досить високі темпи приватизації, зо¬крема в Польщі, Угорщині, Чехії, можна передбачити, що в недалекому майбутньому державний сектор все ще буде мати більш вагомі позиції у національних економіках схід¬ноєвропейських країн, ніж у державах розвиненої ринко¬вої економіки.

Важливим напрямком ринкової трансформації еконо¬міки країн регіону є подолання монополізму й розвиток конкуренції. На початку 90-х років у Чехо-Словаччині 40 % обсягу промислового виробництва вироблялось мінімальною кількістю виробників- від 1 до 4. В Угорщині майже 30 % продукції обробної промисловості виробляли монополісти, у Польщі ця величина досягала 70 % загального обсягу промислової продукції. Рівень монополізації національного виробництва та ринку істотно виріс у нових східноєвропей¬ських країнах як наслідок розпаду СРСР, СФРЮ та ЧССР.

Демонополізація у сфері виробництва, відносин влас¬ності та управління сприяє розвиткові конкурентного се¬редовища в країнах регіону. Поряд із цим у них практично зняті обмеження на приватне підприємництво, галузевий перетік капіталу, лібералізовані умови економічної діяль¬ності, створені законодавчі основи боротьби з недобросо¬вісною конкуренцією, починає формуватися система конт¬ролю за діяльністю монополістів.Лібералізація цінової політики у східноєвропейських країнах на рубежі 70-90-х років протікала у формах «шокової терапії» (Польща, Болгарія, Росія, Україна та ін.) й поступового відпуску цін протягом досить тривалого часу (Угорщина, Югославія), її головними рисами стали: від¬мова від адміністративного регулювання цін (за винятком невеликої групи товарів та послуг); контроль за зловжи¬ванням монополістів у галузі ціноутворення; зближення світових і внутрішніх цін. Глибока деформація як пропо¬зиції (структурні диспропорції; високий рівень монополі¬зації; дефіцит багатьох видів продукції та ін.), так і по¬питу (значний дефіцит держбюджету; все ще існуюча система дотацій і пільг окремим підприємствам; адміні¬стративний розподіл продукції, виробленої на основі держ¬замовлення; високе інфляційне очікування споживачів та ін.) стали причинами високих темпів росту оптових і роздрібних цін на початку 90-х років у всіх країнах регіо¬ну. За цих умов деякі східноєвропейські країни намагали¬ся посилити прямий та посередній вплив держави на фор¬мування цін (Сербія, Україна у 1993 р.).

Кардинально змінюються грошова та фінансово-кредит¬на політика. З другої половини 80-х років у країнах регіо¬ну почала створюватися двоярусна банківська система, яка включала національні (центральні) й комерційні банки. Центральні банки при цьому дедалі більше концентрува¬ли свою діяльність на формуванні загальнонаціональної фінансово-кредитної та емісійної політики, регулюванні відсоткової ставки, контролю за діяльністю комерційних банків. Останні безпосередньо займались обслуговуванням юридичних та фізичних осіб. Були створені ринки: фінансо¬ві, кредитні, цінних паперів, валютний.