Економічні дискусії 20-30-х pp

Економічні дискусії 20-30-х pp

Після Жовтневої революції та приходу до влади більшовиків у Росії формування радянської економічної думки відбувалось у про¬цесі дискусій, що здійснювались на демократичних засадах, і за¬вершилось встановленням ідеологічного диктату так званої проле¬тарської політичної економії.

Методологічні дискусії 20-30-х pp. позначилися на розвитку економічної теорії і, передовсім, сприяли визнанню необхідності іс¬нування політичної економії навіть у соціалістичному суспільстві, визначили її структуру.

Наявність різноманітних напрямків та шкіл в економічній та історико-економічній науці - найважливіша реальність того часу, але такою ж реальністю була ідеологічна непримиренність більшовизму, що зумовила наприкінці 30-х pp. його повну перемогу, досягнуту не науковим переконанням опонентів, а насильницьким впровадженням власних поглядів на закономірності суспільного розвитку.

У перші роки Радянської влади вирішувалось питання про кон¬цепцію побудови соціалістичного суспільства. Ленінська модель побудови державного соціалізму була аналогічною державно-капіталістичній (централізація банківської системи, монополізація підприємств у промисловості і торгівлі, створення споживчих това¬риств і т.п.), але без приватної власності, без товарної форми розпо¬ділу. Тобто з державно-капіталістичної форми вилучались основні фактори її саморегулювання. Натомість пропонувався новий меха¬нізм управління економікою, який спочатку реалізувався як політи¬ка «воєнного комунізму», а потім мав бути втілений у тотальному директивному плануванні.

Реалізація цієї концепції соціалістичного будівництва, що розроб¬лялась Леніним як обгрунтування курсу партії на соціалістичну ре¬волюцію і базувалась на двох складових - диктатурі пролетаріату та суспільній власності, - натрапила на неможливість негайного вирішення проблеми формування соціалістичної власності.

Тому уже на самому початку революційних перетворень у країні формуються два погляди на хід дальшого розвитку, на характер ви¬рішення економічних та інших суперечностей. Один з них, орієнто¬ваний на максимально швидкий і безпосередній перехід до соціалі¬зму, обминаючи проміжні форми, був репрезентований концепцією «воєнного комунізму». Інший погляд було викладено В. Леніним у таких працях, як «Чергові завдання Радянської влади», «Про ліве хлоп'яцтво та дрібнобуржуазність». У цих працях було сформульо¬вано основи майбутньої економічної політики.

Основним мотивом ленінських статей була критика ідеї Троцького про безпосереднє «запровадження соціалізму». Можливість вирішення проблеми співвідношення сил капіталізму та соціалізму на користь останнього Троцький убачав у негайному усуспільненні виробництва, тобто встановленні суспільної власності, та в плану¬ванні народного господарства. Так, він указував, що намагання держави регулювати економічні відносини є безглуздими, коли не відбулося усуспільнення та одержавлення власності. Ленін же пи¬сав, що соціалізм «безпосередньо, відразу, без перехідних заходів, у Росії нездійсненний».

Структура власності в Росії, країні, де капіталізм почав розвива¬тися незадовго до революції, була дуже строкатою: поряд з капіта¬лістичними її формами існували кооперативні, общинні форми се¬лянської власності, малі приватні форми, значну частку становила дрібнобуржуазна власність. І якщо націоналізацію капіталістичних підприємств підтримували народні маси, то негайне усуспільнення малих приватних форм власності могло призвести до негативних наслідків.

Тому Ленін і висуває ідею про перехід до соціалізму через поступове перетворення всіх форм приватної власності на влас¬ність суспільну, соціалістичну: «Перше, що встановлено абсолютно точно усією теорією розвитку, всією наукою взагалі, і що забували утопісти, що забувають сучасні опортуністи, які бояться соціалісти¬чної революції, - це та обставина, що історично, безсумнівно, по¬винна бути особлива стадія або особливий етап переходу від капіта¬лізму до комунізму» .

Ленін сформулював ідею багатоукладності перехідної економі¬ки, тобто об'єктивну необхідність достатньо тривалого співіснуван¬ня соціалістичного укладу з укладами приватногосподарськими, у тім числі з дрібнотоварним і капіталістичним, та конкурен¬цію «державної промисловості» («національних фабрик») з іншими укладами.